Формування нової моделі адміністративно-територіального устрою України на засадах, що усувають наявні диспропорції, перерозподіл повноважень між органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування, зміцнення спроможності місцевого самоврядування – основні напрями структурних реформ із децентралізації влади, що нині тривають в Україні.

За останні чотири роки Верховною Радою України за ініціативи Президента України та Кабінету Міністрів України прийнято низку законів, спрямованих на реалізацію Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади. На цей час комплексна реформа, в основу якої покладено, перш за все, передачу повноважень державою за принципом субсидіарності органам місцевого самоврядування, стала, за оцінкою експертів та практиків, найуспішнішою в нашій країні. Так, зокрема, на значній території держави утворено досить потужні самодостатні об’єднані територіальні громади, які отримали додаткові повноваження та фінансові ресурси для активного соціально-економічного розвитку своїх територій. Однак рівень законодавчого забезпечення децентралізаційних процесів ще не достат ній, як за кількістю таких законопроектів, так і за їх якістю. Звідси – необхідність його вдосконалення шляхом підготовки таких змін і доповнень, які не суперечили б Основному Закону України, зокрема й щодо застосування правових термінів та гарантували незворотність позитивних результатів.

Метою статті є аналіз особливостей децентралізації влади у Україні, стан її законодавчого забезпечення. Автор ставить завдання визначити перспективи децентралізації влади, а також з’ясувати й оцінити можливі ризики, наприклад, у разі застосування у децентралізаційних законопроектах правових термінів, сутність яких не співвідноситься ані з об’єктом, який визначається, ані з його ознаками, або взагалі суперечить Конституції України.

Проаналізовано хід впровадження Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади, законопроекти щодо адміністративнотериторіального устрою держави, окреслено новації юридичних термінів у межах реалізації реформи. Викладено обґрунтування необхідності внесення змін до Консти туції України щодо місцевого самоврядування, територіальної організації влади та адміністративно-територіального устрою. Розроблено пропозиції щодо запровадження дефініцій, спрямованих на підвищення ефективності правового регулювання процесу реформ.

Bibliography

Edited books

1. Bilenchuk P ta Kravchenko V ta Pidmohylnyi M, Mistseve samovriaduvannia v Ukraini (munitsypalne pravo): navchalnyi posibnyk [Local Self-Government in Ukraine (Municipal Law): Study Guide] (Atika 2000) (in Ukrainian).

2. Chernov S ta Bielska T (uklad), Metodychni vkazivky do vykonannia kontrolnoi roboty z dystsypliny “Munitsypalnyi menedzhment” [Methodical Guidelines for the Test in the Course of Study “Municipal Management”] (KhNUMH im O M Beketova 2017) (in Ukrainian).

3. Pohorilko V ta Frytskyi O (red), Munitsypalne pravo Ukrainy: pidruchnyk [Municipal Law of Ukraine: Textbook] (Iurinkom Inter 2001) (in Ukrainian).

Encyclopedias and dictionaries

4. Shemshuchenko Yu (hol redkol), Yurydychna entsyklopediia [Legal Encyclopedia] (Ukrainska entsyklopediia 1998) (in Ukrainian).

5. Tykhonov V (zah red), Mistseve samovriaduvannia: terminolohichnyi slovnyk [Local SelfGovernment: Terminology Dictionary] (Faktor 2011) (in Ukrainian).

Websites

6. ‘Vikipediia – vilna entsyklopediia’ [‘Wikipedia is a Free Encyclopedia’] <https:// uk.wikipedia.org/wiki> (accessed: 04.02.2019) (in Ukrainian).