Порівняльне правознавство протягом тривалого періоду перебуває у стані трансформації та самоідентифікації, викликаної, перш за все, необхідністю проведення подальших досліджень, спрямованих на визначення його місця у системі юридичних наук. У цьому контексті велике значення має розвиток порівняльного правознавства як навчальної дисципліни і необхідного компонента професійної підготовки сучасних юристів.

Мета статті – дослідити тенденції розвитку навчальної дисципліни “порівняльне правознавство” у контексті реформування системи освіти і науки та зарубіжного досвіду її викладання.

Аналіз навчальних програм юридичних вищих навчальних закладів зарубіжних країн показує, що курси з порівняльного правознавства викладаються практично в усіх провідних вишах світу, що свідчить про визнання його необхідності у систе мі юридичної освіти. Значний досвід з розробки навчальних курсів, що включають проблематику порівняльного правознавства, накопичений у США, де провідні університети розробляють і впроваджують такі дисципліни, як “Міжнародне та порівняльне право” (наприклад, Гарвардський університет, Бостонський університет, Університет Джорджа Вашингтона, Каїрський Американський університет). Велика увага при підготовці навчальних програм у рамках курсів з порівняльного права приділяється у багатьох вищих навчальних закладах і юридичних факультетах Європи (наприклад, Юридична школа Единбурзького університету, Лондонський університет Королеви Марії). Розробляються курси з вивчення порівняльного права і у країнах азіатського континенту, наприклад, у Китайському університеті політичних наук і права.

Існують розбіжності щодо структури порівняльного правознавства як навчальної дисципліни, проте більшість дослідників виокремлюють її Загальну та Особливу частини. Основна проблема стосується викладання його Особливої частини, що обумовлено декількома обставинами. По-перше, спостерігається невизначеність із приводу змісту цієї частини навчальної дисципліни, оскільки різні автори наповнюють її неоднаковим змістом. По-друге, існує нагальна потреба у розробці навчального та методичного матеріалу з її Особливої частини.

Бурхливий розвиток порівняльно-правових досліджень в Україні у 90-х – на початку 2000 рр. призвів до появи значної кількості праць наукового та навчального характеру, що сприяло появі та закріпленню у навчальних програмах вищих навчальних закладів України навчальної дисципліни “Порівняльне правознавство”. Проводилися активні розробки галузевих порівняльно-правових навчальних дисцип лін: порівняльного конституційного права, порівняльного кримінального права, порівняльного трудового права, порівняльного екологічного права, порівняльного цивільного права та ін.

Незважаючи на появу різноманітного наукового, навчального та навчальнометодичного матеріалу з порівняльного правознавства, розробленого вітчизняними ученими-компаративістами, доля цієї навчальної дисципліни останніми роками викликає занепокоєння, оскільки деякі навчальні дисципліни порівняльно-правового спрямування поступово виключається з навчальних програм. Принципово важливим є розуміння того, що порівняльне правознавство як наука та навчальна дисципліна може і повинна стати тією необхідною ланкою, яка поєднає наукові знання, що одержують студенти протягом здобуття вищої освіти, з динамікою змін суспільного життя, сприятиме вирішенню конкретних практичних завдань у межах здійснення юристами професійної діяльності.

List of legal documents 

Authered books

1. Frankenberg G, Comparative Law as Critique (Elgar Studies in Legal Theory 2016) (in English).

Journal articles

2. Bermann G, ‘The discipline of comparative law in the United States’ [1999] 4(51) Revue internationale de droit comparé 1044 (in English).

3. George P, ‘Fletcher Comparative Law as a Subversive Discipline’ [1998] 4(46) The American Journal of Comparative Law 683-700 (in English).

4. Palmer V V, ‘From Lerotholi to Lando: Some Examples of Comparative’ (2004) 4 Law Methodology Global Jurist Frontiers 2 (in English).

5. Osakve K, ‘Razmyishlenie o prirode sravnitelnogo pravovedeniya: nekotoryie teoreticheskie voprosyi’ [‘Reflection on the Nature of Comparative Jurisprudence: Some Theoretical Issues’] (2006) 3 Zhurnal zarubezhnogo zakonodatelstva i sravnitelnogo pravovedeniya 59 (in Russian).

6. Tihomirov Yu, ‘Sravnitelnoe pravovedenie: razvitie kontseptsiy i obschestvennoy praktiki’ [‘Comparative Jurisprudence: Development of Concepts and Public Practice’] (2006) 6 Zhurnal rossiyskogo prava 4 (in Russian).

Websites

7. ‘Comparative Law Methodology’ (Queen Mary University of London) <https://www. qmul.ac.uk/study/law> (accessed: 15.10.2018) (in English).

8. ‘Department of International and Сomparative education’ (University of Edinburg) <https://www.ed.ac.uk/studying/postgraduate/degrees/index.php?r=site/view&id=684> (accessed: 15.10.2018) (in English).

9. ‘Indiana University’ (Indianapolis) <https://mckinneylaw.iu.edu/admissions/jd/index. html> (accessed: 15.10.2018) (in English).

10. ‘International & Comparative Law Courses’ (Boston University School of Law) <http:// www.bu.edu/law/academics/areas-of-study/international-comparative-law> (accessed: 15.10.2018) (in English).

11. ‘International & Comparative Law LLM’ (The George Washington University) <https://www.law.gwu.edu/international-comparative-law-llm> (accessed: 15.10.2018) (in English).

12. ‘International and Comparative Law’ (American University in Cairo) <http://catalog. aucegypt.edu/preview_program.php?catoid=27&poid=4789> (accessed: 15.10.2018) (in English).