Осмислення цілей покарання для теорії кримінально-виконавчого права пов’язується насамперед із дослідженням її значення у вираженні, правовому закріпленні та реалізації карної політики держави. Теорія не знайшла остаточної та адекватної відповіді на виклики сьогодення, що стосуються встановлення співрозмірності між тяжкістю вчиненого злочину, особою злочинця і призначеним покаранням, ефективним його застосуванням, особливо в частині виправного впливу на осіб, засуджених до позбавлення волі. Ба більше, має місце еклектика стосовно застосування ідей природного права, догматичних підходів тощо. Немає чіткої визначеності щодо проблем виконання та відбування покарання в частині обмеження або, навпаки, посилення кримінальної репресії, що не повинна мати зрівняльного характеру. Ще більше питань виникає щодо мети покарання, в основу якої покладено не тільки кару, а й виправлення та ресоціалізацію засудженого, можливість стримування негативного впливу покарання як на самого злочинця, так і на суспільство загалом.

Метою статті є аналіз сформованих у доктрині кримінально-виконавчого права підходів до розуміння цілей покарання, виявлення наявних проблем при їх реалізації і встановленні ефективності виправного впливу, а також визначення перспектив збереження мети виправлення особи при виконанні та відбуванні покарання у виді позбавлення волі.

Вивчення світових історичних пам’яток, а також законодавства та звичаєвого права, яке діяло на території України, дає змогу стверджувати, що цілі покарання мають дуалістичний характер. З одного боку, покарання передбачає кару та відплату за вчинений злочин, а з другого – виправлення засудженого і соціальне відновлення його особи.

Обґрунтовано, що саме досягнення мети покарання повинно вказувати на ефективність виправного впливу на засуджених. Однак покарання має не одну мету, а декілька кінцевих цілей. Зокрема, у кримінальному законодавстві – це кара, виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами (ст. 50 Кримінального кодексу України). У кримінальновиконавчому законодавстві каральна мета трансформується у захист інтересів осо-би, суспільства й держави, а до цілей виправлення, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами додається мета – ресоціалізація засуджених. Крім кінцевих цілей покарання, у кримінально-виконавчому праві існують проміжні цілі, які мають досягатися ефективним виправним впливом на кожному етапі реалізації покарання за допомогою кримінально-правових і кримінально-виконавчих функцій.

У висновках зазначається, що в умовах переходу до правової держави і гуманного ставлення до засуджених, задля відновлення особи та запобігання вчиненню повторних злочинів, необхідно переосмислити підходи до визначення ефективності виправного впливу. Тож на сучасному етапі розвитку суспільства потрібно надати пріоритет виправній меті покарання. Враховуючи загальні тенденції в практиці застосування покарань, більш перспективним вбачається добровільне виправлення засудженого, але це не виключає застосування частково елементів примусу. Виправ ний вплив не повинен здійснюватися лише в межах кримінально-виконавчого права. Необхідне комплексне застосування основ педагогіки, соціології, психології, кримінології для розробки та впровадження добровільного виправлення засудженого шляхом стимулювання правослухняної поведінки. Стимулювання засуджених до соціального відновлення, правослухняної поведінки і некримінального способу життя після звільнення від покарання повинно стати основою для ефективного виправного впливу на засуджених, бути морально та економічно вигідним для суспільства, потерпілої особи, самого засудженого та, загалом, для держави.

Bibliography

Authored books

1. Borohov Je, Entsyklopedyia aforyzmov. Mysl o slove [Encyclopedia of Aphorisms. Thought about a Word] (AST 2003) (in Russian).

2. Sharhorodskyi M, Nakazanye: eho tsely y effektyvnost [Punishment: its Purposes and Efficiency] (LHU 1973) (in Russian).

3. Stepaniuk A, Sushchnost yspolnenyia nakazanyia [Essence of the Execution of Punishment] (Folyo 1999) (in Russian).

4. Struchkov N, Uholovnaia otvetstvennost y eyo realyzatsyia v borbe s prestupnostiu [Criminal Responsibility and its Realization in Crime Combating] (Yzd-vo Sarat hos unta 1978) (in Russian). 5. Zhalynskyi A, Yzbrannyie trudy [Selected Works], t 1: Krymynolohyia [Criminology] (Yzd dom VShIe 2014) (in Russian).

Edited and translated books

6. Prava cheloveka y professyonalnyie standarty dlia rabotnykov mylytsyy y penytentsyarnykh uchrezhdenyi v dokumentakh mezhdunarodnykh orhanyzatsyi [Human Rights and Professional Standards for the Militiamen and Penitentiary Officers in the International Organizations’ Documents] (Vidrodzhennia 1996) (in Russian).

7. Shnaider H, Krymynolohyia [Criminology] (“Prohress”-“Unyvers” 1994) (in Russian).

Encyclopedias and dictionaries

8. Denysova T (red), Kryminalno-vykonavche pravo: slovnyk [Criminal-Executive Law: Dictionary] (Ynter-M 2014) (in Ukrainian).

9. Rossyiskaia krymynolohycheskaia entsyklopedyia [Russian Criminology Encyclopedia] (Dolgova A obshh red, NORMA 2000) (in Russian).

10. Velyka ukrainska yurydychna entsyklopediia [Big Ukrainian Law Encyclopedia] t 3: Zahalna teoriia prava [General Theory of Law] (Tatsii V ta inshi redkol, Pravo 2017) (in Ukrainian).

11. Yurydychna entsyklopediia [Law Encyclopedia], t 1: A-H (Ukrainska entsyklopediia im M P Bazhana 1998) (in Ukrainian).

12. Yurydychna entsyklopediia [Law Encyclopedia], t 2: D-I (Ukrainska entsyklopediia im M P Bazhana 1999) (in Ukrainian).

Journal articles

13. Bahryi-Shakhmatov L, ‘Pravovyie osnovy yzuchenyia lychnosty prestupnykov y vospytatelnoho na nykh vozdejstviya’ [‘Legal Basis of Learning the Criminals’ Personality and Educational Influence on Them’] (1968) 8 Yzuchenyie y preduprezhdenyie prestupnosty 33 (in Russian).

14. Denysova T, ‘Zaluchennia zasudzhenykh do pratsi yak zasib vypravlennia osoby’ [‘Labor Involvement of Inmates as a Correctional Mean’] (2006) 9 Aktualni problemy suchasnoi nauky v doslidzhenniakh molodykh uchenykh ( (in Ukrainian).

15. Iakovlev A, ‘Ob effektyvnosty yspolnenyia nakazanyia’ [‘About the Efficiency of Execution of Punishment’] (1964) 1 Sovetskoie hosudarstvo y pravo 99 (in Russian).

16. ‘Minimalnyie standartnyie pravila obrashchenyia s zakliuchennymy. Prava cheloveka: sbornyk mezhdunarodnykh dokumentov’ [‘Minimum Standard Rules of Treating the Inmates. Human Rights: Collection of the International Documents’] (Varshava 2002) (in Russian).

17. Trubnykov V i Stepaniuk A, ‘O formyrovanyy tselei nakazanyia y zadach uholovnoyspolnytelnoho zakonodatelstva’ [‘About the Punishment Purposes Formation and Tasks of the Criminal-Executive Legislation’] v Sbornyk kratkykh tezysov dokladov y nauchnikh soobshchenyi nauch.-prakt. konf. po ytoham nauch.-yssled. rabot, vypolnennykh prof.prepod. sostavom Ukraynskoi yurydycheskoi akademyy v 1992 [Collection of the Reports and Scientific Notes of the Scientific-Practical Conference on the Results of the Researches of the Professors and Lecturers of the Ukrainina Law Academy in 1992] (Ukraynskaia yurydycheskaia akademyia 1993) (in Russian).

Websites

18. ‘La gestion déléguée des établissements pénitantiaires: 20 ans de partenariat publicprivé. Ministère de la Justice: Direction de l administration pénitentiaire’ (Ministère de la Justice) <http://www.justice.gouv.fr/art_pix/1_GestionDeleguee.pdf> (accessed: 08.03.2019) (in French). 19. ‘Le travail en prison. Une démarche citoyenne’ (Ministère de la Justice) <http://www. justice.gouv.fr/_telechargement/dap/plaquette_TRAVAIL_reedition_2012_opt.pdf> (accessed: 11.03.2019) (in French).

20. Lakhuty N, ‘Chastnyie tiurmy: kak eto rabotaiet’ [‘Private Prisons: How It Works’] <https://pravo.ru/review/view/89878/> (accessed: 22.03.2019) (in Russian).