Стаття присвячена з’ясуванню природи, визначенню поняття звичаєвого права та його функціональної ролі в структурі права як об’єкта історико-правової науки.

Мета статті полягає у тому, щоб на основі концептів тотального бачення права та його універсальності як системи, присутньої в людському суспільстві на будь-якій стадії його розвитку, сформульованих, відповідно, російським філософом Г. Гурвічем та українським соціологом М. Ковалевським, проаналізувати природу звичаєвого права та його роль у структурі права як інструменту замиреного середовища.

Розкрито зміст поняття “право”, яке однаково ефективно можна застосовувати для аналізу правових процесів як у суспільствах організованих у державу, так і тих, що перебувають на стадії цієї організації. Здійснено аналіз відношення понять “звичай”, “правовий звичай”, “звичаєве право”. Доведено різницю в поняттях “правовий звичай” і “юридичний звичай”.

 Встановлено, що в основі трансформації звичаю або кількох звичаїв у правовий звичай лежав колективний договір санкціонування. Позитивно регулятивну роль правового звичаю в механізмі дії права легалізували не владні інститути, а суд – общин ний інститут, не відчужений від загальної, цілісної системи владних відношень, який знаходив, формулював і застосовував уже новостворену норму, наповнюючи її юридичним змістом.

Доведено, що за способом утворення правові звичаї поділяються на два види: 1) власне правові звичаї, способом утворення яких був договір; 2) юридичні звичаї – способом утворення яких була судова правотворчість і судове правозастосування.

Із застосуванням методики дихотомічного аналізу об’єктів наукового дослідження встановлено, що звичаєве право в структурі права як об’єкті наукового аналізу історії права є ідеальною основою, що з’єднує дихотомічні опозиції об’єкта в цілісність і виконує функцію транслятора природного права на соціокультурний пласт. Воно поєднує в цілісність на рівні соціально-духовної практики, що є основою самоорганізації та організації суспільних відносин, всі основні регулятори правового життя народу і виконує роль стимулятора для вписування будь-якого закону в національну культуру.

Сформульовано гіпотезу, що природа звичаєвого права укорінена в соціокультурному просторі правового спілкування, яке породжує автономні регулятивні механізми в організаційно-нормативній системі суспільних відносин, підпорядкованих законам природного права.

Bibliography

Authored books

1. North D, Institutions, institutional change and economic performance (Cambridge University Press 1990) (in English).

2. Cherniavskaia V, Nauchnyi dyskurs: vydvyzhenye rezultata kak kommunykatyvnaia y yazykovaia problema (LENAND 2017) (in Russian).

3. Dmytriiev A ta Muraviov V, Mizhnarodne publichne pravo: navchalnyi posibnyk (Yurinkom Inter 2000) (in Ukrainian).

4. Kovalevskyi M, Obshchee uchenye o hosudarstve (1909) (in Russian).

5. Miroshnychenko M, Derzhavnist i pravo Ukrainy: henezys u yevropeiskomu konteksti (Z naidavnishykh chasiv do pochatku KhIKh st.) (Atika 2006) (in Ukrainian).

6. Miroshnychenko M, Istoriia ukrainskoho prava. Dzherela: navchalno-metodychnyi posibnyk do samostiinoi roboty, сh 1 (Kyivskyi universytet imeni Tarasa Shevchenka 2015) (in Ukrainian).

7. Presniakov A, Kniazhoe pravo v Drevnei Rusy: ocherky po ystoryy X–XII veka: lektsyy po russkoi ystoryy. Kyevskaia Rus (Nauka 1993) (in Russian).

 Edited books

8. Peterburhskaia shkola fylosofyy prava. K 150-letyiu so dnia rozhdenyia Lva Petrazhytskoho: sbornyk statei (Poliakov A і Tymoshyna E red, SPb hos un-t 2018) (in Russian). Dictionaries 9. Sreznevskyi Y, Materyaly dlia slovaria drevnerusskoho yazyka, t II (1895) (in Russian).

Journal frticles

10. Bedrii M, ‘Formy fiksatsi ukrainskoho zvychaievoho prava: istoryko-pravovyi analiz’ (2019) Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia yurydychna 68 (in Ukrainian).

11. Bedrii M, ‘Zvychaieve pravo yak obiekt istoryko-pravovykh doslidzhen’ (2013) 2 Chasopys Kyivskoho universytetu prava 31 (in Ukrainian).

12. Kostenko O, ‘Sotsialnyi naturalizm yak metodolohichnyi pryntsyp filosofii prava’ (2006–2007) IV–V Problemy filosofii prava 98 (in Ukrainian).

13. Repyna L, ‘Opyt mezhdystsyplynarnoho vzaymodeistvyia y zadachy yntellektualnoi ystoryy’ (2005) 15 Dyaloh so vremenem: Almanakh yntellektualnoi ystoryy 10 (in Ukrainian).

14. Tsvetkov V, ‘Dykhotomycheskyi analyz slozhnosty systemy’ [2014] 2 (8) Perspektyvy nauky y obrazovanyia 15 (in Ukrainian).

Conference papers

15. Antroposotsiokulturna pryroda prava: Materialy naukovoi konferentsii. Chernivtsi, 25–27 travnia 2016 r. (2016) (in Ukrainian).

16. Kahan M, ‘Perspektyvy razvytyia humanytarnykh nauk v XXI veke’ v Metodolohyia humanytarnoho znanyia v perspektyve XXI veka. K 80-letyiu professora Moyseia Samoilovycha Kahana. Materyaly mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsyy (2000) (in Russian).

Websites

17. Kostenko O, ‘Tezy do sotsialno-naturalistychnoi teorii pryrodnoho prava <www. academia.edu/41029743/Kostenko_Tezy_pro_pryrodne_pravo> (accessed: 04.09.2020) (in Ukrainian).

18. Spivvidnoshennia formalnoi i dialektychnoi lohiky. Multymediinyi pidruchnyk (NAVS, 2010) <https://arm.naiau.kiev.ua/books/logika/lections/lection4_1.html> (accessed 01.09.2020) (in Ukrainian).