Метою статті є розкриття сутності основних міжнародно-правових засо бів захисту права власності цивільних осіб, до яких можуть звернутися, і в окремих випадках вже звернулися, фізичні особи, право власності яких порушено під час воєнних дій на сході України та під час анексії Автономної Республіки Крим Російською Федерацією. Зокрема, розкривається сутність захисту права власності цивільних осіб під час збройних конфліктів засобами міжнародного гуманітарного права. Приділення уваги цьому аспекту обумовлено тим, що зазначена галузь міжнародного права хоча й має застосовуватися під час збройних конфліктів спільно з міжнародним правом прав людини, однак володіє статусом lex specialis у випадку колізії їхніх норм.

Міжнародне гуманітарне право, прагнучи забезпечити нормальну життєдіяльність цивільного населення, яке перебуває в зоні збройного конфлікту, на основі норм-заборон і норм, що передбачають обов’язки, будує систему засобів охорони цивільних об’єктів. Дотримання зазначених норм воюючими сторонами має сприяти збереженню цих об’єктів і, відповідно, права власності на них. Водночас міжнародне гуманітарне право комплексно не регулює питання відповідальності за порушення права власності під час збройних конфліктів і процедуру притягнення до неї, а здійснює це спільно з правом міжнародної відповідальності та міжнародним кримінальним правом. Перше з них визначає форми відповідальності держави за неправомірну поведінку під час збройних конфліктів, друге – форми відповідальності фізичних осіб, винних у вчиненні воєнних злочинів, що накладається, наприклад, за допомогою механізму Міжнародного кримінального суду.

Поруч із цим залучення діючих у межах Організації Об’єднаних Націй (ООН) універсальних конвенційних механізмів захисту прав людини ускладнюється тим, що Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р. (найбільшкомплексний документ у галузі економічних, соціальних і культурних прав універсального характеру) не передбачає зобов’язань держав із гарантування і захисту права власності. Його захист на підставі цього акту може бути здійснений тільки побічно. Також це можливо здійснити на підставі інших міжнародних договорів у сфері прав людини, однак тільки у випадку, якщо порушення права власності сталонаслідком недотримання антидискримінаційних норм. Окрім цього, як відомо, цим процедурам властиві системні недоліки (тривалий характер, надмірний бюрократизм, відсутність дієвих механізмів впливу на державу, яка порушує права, а тим паче на незаконні територіальні утворення), що ставлять під сумнів їхню ефективність. Водночас у межах ООН можуть бути задіяні й інші механізми, що сприятимуть захисту прав цивільного населення під час збройних конфліктів. Так, нині в Україні діє Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні, мандат якої сформований із врахуванням положень Загальної декларації прав людини 1948 р., що передбачає право кожного володіти майном. Завдяки цьому він охоплює всі права людини без винятку, що, зокрема, дозволяє Місії констатувати порушення права власності й відслідковувати прогрес, якого Україна досягає у сфері усунення таких порушень, однак вплив цієї Місії на так звані “Донецьку Народну Республіку” та “Луганську Народну Республіку”, а також Росію, яка систематично порушує права людини в Криму, є не таким очевидним і значним.

Водночас найбільш ефективним міжнародно-правовим механізмом захисту права власності, на думку самого власника, є механізм вирішення спорів між фізичними особами та державою у межах Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), оскільки у випадку констатації ним порушення ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (Конвенція) потерпілій стороні може бути присуджено справедливу сатисфакцію матеріальної чи моральної шкоди. Окрім цього, спираючись на принцип restitutio in integrum (повер нення, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції), ЄСПЛ може передбачити вжиття державою заходів індивідуального характеру, які спрямовуватимуться на відновлення порушених прав особи, що у питаннях захисту права власності становить особливий інтерес.

Bibliography

Authored books

1. Hnatovskyi M ta Korotkyi T ta Khendel, Mizhnarodne humanitarne pravo: dovidnyk dlia zhurnalistiv (Feniks 2015) (in Ukrainian).

2. Hnatovskyi M ta Korotkyi T, Mizhnarodne humanitarne pravo (Feniks 2017) (in Ukrainian).

3. Kononenko V, Vyrishennia terytorialnykh sporiv Mizhnarodnym Sudom OON: teoriia i praktyka (Feniks 2018) (in Ukrainian).

4. Korynevych A, Zastosuvannia mizhnarodnoho humanitarnoho prava do zbroinoho konfliktu na terytorii Ukrainy (Feniks 2015) (in Ukrainian).

5. Lenshin S, Pravovoy rezhim vooruzhYonnyih konfliktov i mezhdunarodnoe gumanitarnoe pravo (Za prava voennosluzhaschih 2009) (in Russian).

6. Piadyshev V, Aktualni problemy mizhnarodno-pravovoho zabezpechennia diialnosti politsii OON u skladi mizhnarodnykh operatsii z pidtrymannia myru i bezpeky (Feniks 2018) (in Ukrainian).

7. Zadorozhnii O, Porushennia ahresyvnoiu viinoiu Rosiiskoi Federatsii proty Ukrainy osnovnykh pryntsypiv mizhnarodnoho prava (K.I.S. 2015) (in Ukrainian).

Edited and translated books

8. Kresin O (ed), Butler W E (transl and ed), Peacekeeping Operations in Ukraine (Wildy, Simmonds & Hill 2019) (in English).

9. Sayapin S and Tsybulenko E (eds), The Use of Force against Ukraine and International Law. Jus Ad Bellum, Jus In Bello, Jus Post Bellum (T.M.C. Asser Press 2018) (in English).

10. Gasser H-P Mezhdunarodnoe gumanitarnoe pravo. Vvedenie (per s angl, Mezhdunarodnyiy komitet Krasnogo Kresta 1995) (in Russian).

11. Henkerst Zh-M і Dosvald-Bek L, Obyichnoe mezhdunarodnoe gumanitarnoe pravo (per s angl, Normyi MKKK 2006) (in Russian).

12. Bushchenko A (zah red), Mii dim – chuzha fortetsia: pravo vlasnosti v umovakh zbroinoho konfliktu na skhodi Ukrainy (Rumes 2016) (in Ukrainian).

13. Kresin O (red), Polityko-pravovi zasady myrotvorchoi operatsii v Donbasi: svitovyi dosvid dlia Ukrainy (Helvetyka 2019) (in Ukrainian).

14. Kresina I (ker avt kol) ta inshi, Politychni ta mizhnarodno-pravovi mekhanizmy deokupatsii ta vidnovlennia terytorialnoi tsilisnosti derzhavy: svitovyi dosvid i Ukraina: naukova zapyska (Instytut derzhavy i prava im V M Koretskoho NAN Ukrainy 2017) (in Ukrainian).

Journal articles

15. Liaskovskyi V, ‘Pravova rehlamentatsiia zbroinykh konfliktiv na suchasnomu etapi ta osoblyvosti zastosuvannia v nykh mizhnarodnoho humanitarnoho prava’ (2013) 5 Yurydychna nauka (in Ukrainian). 16. Lobov M, ‘Restitutio in Integrum v sisteme Evropeyskoy Konventsii o zaschite prav cheloveka i osnovnyih svobod’ [2012] 5 (90) Sravnitelnoe konstitutsionnoe obozrenie 83 (in Russian).

Theses

17. Puzyireva Yu, ‘Mezhdunarodno-pravovoe regulirovanie zaschityi grazhdanskih ob’ektov v period vooruzhennyih konfliktov’ (avtoref kand jur nauk, 2007) (in Russian).

Websites

18. ‘The case against Mr Ahmad Al Faqi Al Mahdi’ (The Trust Fund for Victims) <https://www.trustfundforvictims.org/en/what-we-do/reparation-orders> (accessed: 01.11.2020) (in English).

19. Naumenko Yu, ‘Porushennia prava vlasnosti v umovakh zbroinoho konfliktu na Skhodi Ukrainy ta sposoby zakhystu. Zvit’ (Ukrainska Helsinska spilka z prav liudyny, 2020) <https://helsinki.org.ua/wp-content/uploads/2020/02/Pravo-vlasnosti-v-umovakhzbroynohokonfliktu.pdf> (accessed: 01.11.2020) (in Ukrainian).