Назва статті | Судовий фронт збройного конфлікту між Україною та Російською Федерацією |
---|---|
Автори | МИКОЛА ГНАТОВСЬКИЙ |
Назва журналу | Юридичний журнал «Право України» (україномовна версія) |
Випуск | 12 / 2020 |
Сторінки | 74 - 85 |
Анотація | Збройний конфлікт між Російською Федерацією (РФ) та Україною, який розпочався у 2014 р., коли Росія окупувала й оголосила про анексію Криму, та продовжився відкритими військовими діями, що призвели до численних жертв і сотень тисяч переміщених осіб у Донецькій та Луганській областях України, продовжується досі. Зважаючи на те що Раді Безпеки Організації Об’єднаних Націй (ООН) було важко домогтися рішучих дій, оскільки держава-агресорка є однією з її постійних членів, наділених правом вето, Україна зверталася до міжнародних судів у пошуках справедливості. У статті розглядаються невід’ємні труднощі, пов’язані з прагненням України встановити справедливість у міжнародних судах. У роздробленій системі міжнародних судових установ Україна могла подати судові позови у різних судах, залежно від їх юрисдикції. Ця стаття звертає особливу увагу справі Міжнародного суду ООН “Україна проти Росії” щодо застосування Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. У 2019 р. Міжнародний суд ООН вирішив, що він має юрисдикцію розглядати справу по суті стосовно обох конвенцій, що стало великим успіхом судових розглядів України в міжнародних судах. Стверджується, що звернення до “Світового суду” стосовно певних міжнародно-протиправних дій, скоєних РФ у контексті її нападу на територіальну цілісність і політичну незалежність України, не слід сприймати ні як прояв слабкості, ні як зло-вживання міжнародним правосуддям. Майбутнє рішення Міжнародного суду ООН, яке охоплює лише деякі аспекти ситуації, зафіксує хронологію подій та певні причинно-наслідкові зв’язки та, серед іншого, значно обмежить можливість виправдати агресивні дії Росії. Делегітимізація міжнародно-протиправних актів повинна сприяти відновленню самих основ міжнародного правопорядку, підірваного війною Росії проти України.
|
Ключові слова | територіальна цілісність; міжнародне судочинство; Міжнародний Суд ООН |
References | Bibliography Edited books 1. Zimmermann A (ed), The Statute of the International Court of Justice: A Commentary (2nd ed, Oxford University Press 2012) (in English).
Journal articles 2. Gnatovskyy M, Litigating War: Ukraine’s Quest for Justice at the “World Court” [2018] 2 (12) Ukraine Analityca <https://ukraine-analytica.org/litigating-war-ukraines-questforjustice-at-the-world-court> (accessed: 20.12.2020) (in English).
Websites 3. ‘Eks-upovnovazhenyi Ukrainy v sudi OON rozkazav, yak prytiahnuty Rosiyu do vidpovidalnosti’ (Hlavkom, 07.03.2017) <https://glavcom.ua/specprojects/press_ center/eks-upovnovazhenij-ukrajini-v-sudi-oon-rozkazav-jak-pritjagnuti-rosiju-dovidpovidalnosti401777.html> (accessed: 20.12.2020) (in Ukrainian). 4. ‘Prezydent perekonanyi, scho cherez Sud OON Rosiyu vdastsia prytiahnuty do vidpovidalnosti’ (UNN, 17.02.2018) <https://www.unn.com.ua/uk/news/1715771prezident-perekonaniy-scho-cherez-sud-oon-rosiyu-vdastsya-prityagnuti-dovidpovidalnostiza-krim> (accessed 20.12.2020) (in Ukrainian). 5. ‘Zelenskyi poslam: Myr na umovah Ukrainy, prytiahnuty do vidpovidalnosti RF’ (Lyha.Novosty, 20.12.2020) <https://ua-news.liga.net/politics/news/zelenskiy-postavivzavdannyamzs-mir-na-umovah-ukraini-prityagnuti-do-vidpovidalnosti-rf> (accessed 20.12.2020) (in Ukrainian).
|
Електронна версія | Завантажити |