Модель співвідношення глави держави і виконавчої влади багато в чому визначає сутність форми правління. Кожна республіканська форма правління встановлює притаманний їй спосіб співвідношення президента з виконавчою владою. У сучасних республіках суттєві відмінності виявляють як спосіб поєднання президента з виконавчою владою, так і ступінь цього поєднання. Організація державної влади в республіках із президентською і парламентарною формами правління втілює два альтернативні способи співвідношення президента з виконавчою владою. Якщо у президентській республіці президент поєднаний із виконавчою владою структурно й очолює систему її органів, то в парламентарній республіці президент максимально дистанційований від виконавчої влади. У змішаній респуб ліці президент виведений за межі виконавчої влади структурно, однак суттєво інтегрований до неї функціонально. В основі різних способів співвідношення президента з виконавчою владою лежать несхожі доктринальні підходи до розуміння функціональної природи президента та його ролі в державному механізмі. Пошуками оптимального структурного та функціонального співвідношення президента з виконавчою владою позначена вся історія розвитку республіканської форми правління. Результати цього пошуку відбиває розмаїття сучасних республік. Однак і сьогодні питання про співвідношення президента з виконавчою владою залишається предметом наукової дискусії. Наявний досвід республіканського державотворення засвідчує, що як структурне злиття президента з виконавчою владою, так і максимальне дистанціювання цих інститутів обмежують функціональний потенціал глави держави і зумовлюють зосередження виконавчої влади в одних руках. Питання про співвідношення президента з виконавчою владою набуває особливого значення для пострадянських республік, у яких намір посилити ефективність виконавчої влади засобом збільшення впливу на неї з боку президента в багатьох випадках було здійснено вкрай необе-режно. У більшості пострадянських республік, принаймні на початковому етапі їх розвитку, посилення конституційного статусу президента сягнуло критичної межі, спричинивши адміністративне підпорядкування йому системи органів виконавчої влади. Врешті-решт це спотворило природу прийнятої в них змішаної республіканської форми правління і стало однією з найважливіших причин розвитку явища суперпрезидентства. Питання про співвідношення Президента України з виконавчою владою – ключове у визначенні напряму конституційної корекції вітчизняної форми правління. За будь-яких умов спосіб поєднання Президента України з виконавчою владою не повинен ні перешкоджати реалізації конституційних функцій Глави держави, ні перетворювати його на фактичного главу виконавчої влади.

Bibliography

Authored books

1. Arutyunyan A, Institut prezidenta Respubliki Armeniya (Sravnitelno-pravovoy analiz) [Institution of the Presidency in the Republic of Armenia (Comparative Legal Study)] (Mhitar Gosh 1996) (in Russian).

2. Chirkin V, Glava gosudarstva. Sravnitel’no-pravovoe issledovanie [Head of State. Comparative Law Study] (NORMA: Infra-M 2010) (in Russian).

3. Chirkin V, Publichnaya vlast [Public Power] (Yurist 2005) (in Russian).

4. Hangtington S, Politicheskiy poryadok v menyayuschihsya obschestvah [Political Order in Changing Societies] (Progress-Traditsiya 2004) (in Russian).

5. Serjoghina S, Teoretychno-pravovi ta orhanizatsiini zasady funktsionuvannia instytutu prezydentstva v Ukraini: monohrafiia [Theoretical Framework and Organizational Principles of Functioning of the Institution of the Presidency in Ukraine] (Ksilon 2001) (in Ukrainian).

6. Shapoval V, Konstytutsiine pravo zarubizhnykh krain: pidruchnyk [The Constitutional Law of Foreign Countries: Textbook] (Yurinkom Inter 2006) (in Ukrainian).

7. Shapoval V, Prezydent u mekhanizmi zdiisnennia derzhavnoi vlady [The President in the Mechanism of Implementation of Governmental Authority] (Natsionalnyi instytut stratehichnykh doslidzhen 1995) (in Ukrainian).

Edited and translated books

8. Ardan F, Francija: gosudarstvennaja sistema [France: The State system] (Filippov L per, Juridicheskaja literatura 1994) (in Russian).

9. Averianov V, ‘Vykonavcha vlada v Ukraini: orhanizatsiia ta rozvytok instytutiv’ [‘Executive Power in Ukraine: Organization and Development of Institutions’] v Shemshuchenko Yu (red), Derzhavotvorennia i pravotvorennia v Ukraini: dosvid, problemy, perspektyvy: monohrafiia [State Formation and Lawmaking in Ukraine: Experience, Problems, Prospects: Monograph] (Instytut derzhavy i prava im V M Koretskoho 2001) (in Ukrainian).

10. Okun’kov L (red), Konstitucii gosudarstv Evropejskogo Sojuza [Constitution of the European Union] (NORMA–INFRA-M 1999) (in Russian).

Journal articles

11. Petryshyn O, ‘Forma derzhavnoho pravlinnia v Ukraini: do poshuku konstytutsiinoi modeli’ [‘Form of State Government in Ukraine: in Search of Constitutional Models’] (2014) 8 Pravo Ukrajiny (in Ukrainian).

12. Shapoval V, ‘Vykonavcha vlada v Ukraini u konteksti formy derzhavnoho pravlinnia (dosvid pislia pryiniattia Konstytutsii Ukrainy 1996 roku)’ [‘Executive Power in Ukraine in a Context of the Form of the State Board (Experience after Accepting ofthe Constitution of Ukraine 1996)’] (2016) 4 Pravo Ukrainy (in Ukrainian).