Європейський Союз (ЄС) відіграє важливу роль у питаннях охорони здоров’я на світовому рівні. У статті роз’яснюється концепція ЄС з охорони здоров’я на світовому рівні, розглядаються певні галузі, в яких ЄС діє і може прямо або опосередковано впливати на питання охорони здоров’я у світовому масштабі (наприклад, торгівля, охорона здоров’я населення, міграція у галузі охорони здоров’я, допомога в цілях розвитку та безпека охорони здоров’я). Зроблено спробу більш систематично пов’язати ці напрями на підставі Конвенції про глобальну охорону здоров’я, яка базується на принципах прав людини. Таке спільне бачення законодавства в галузі охорони здоров’я на світовому рівні може допомогти ЄС і державам-членам більш ефективно реагувати на глобальні виклики щодо охорони здоров’я населення світу, такі як міжнародна торгівля, безпека охорони здоров’я населення та загрози для здоров’я населення.

Відповідно до Висновків Ради ЄС 2010 р. основна увага приділяється чотирьом основним галузям законодавства ЄС, які пояснюються більш детально. Різноманітні міри та заходи охоплюють: зовнішню торгівлю й охорону здоров’я у світовому масштабі; законодавство ЄС у галузі охорони здоров’я і зовнішні відносини; ініціативи в галузі міграції та розвитку галузі охорони здоров’я; безпеку охорони здоров’я населення світу: утворюваний зв’язок між здоров’ям і безпекою.

За результатами вивчення ролі ЄС у світовій полеміці з питань охорони здоров’я автор доходить висновку, що законодавство ЄС можна охарактеризувати радше як “вінегрет” із правових питань, аніж чіткий звід правил, що відображають узгоджену структуру. Як наслідок, його роль щодо охорони здоров’я на світовому рівні значною мірою перебуває під впливом інших, ніж охорона здоров’я, галузей політики. Загальна політика щодо охорони здоров’я на світовому рівні відсутня. В офіційному повідомленні Комісії за 2010 р. представлені ключові елементи того, що відображає фрагментований і надзвичайно роздрібнений підхід. Для забезпечення збалансованості міжнародної торгівлі та інших економічних інтересів із питаннями охорони здоров’я населення на світовому рівні потріб не загальне бачення і стратегія стосовно самого поняття здоров’я населення світу. Автор вважає, що ЄС має взяти на себе провідну роль у розробленні такої загальної політики на основі попереднього досвіду та в тісній співпраці з ключовим суб’єктом охорони здоров’я населення світу – Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Формулюючи і реалізуючи глобальну стратегію охорони здоров’я на рівні держав – членів ЄС, Рамкова конвенція про глобальну охорону здоров’я може забезпечити більш систематичне й узгоджене реагування на пов’язані з торгівлею питання, відобра жаючи принципи міжнародного права у галузі охорони здоров’я та конкре тизуючи зобов’язання держав.

Bibliography

Authored books

1. Araujo B.A. Melo, The EU Deep Trade Agenda: Law and Policy (OUP 2016) (in English).

2. Elbe S, Security and Global Health. Towards the Medicalization of Insecurity (Polity Press 2010) (in English).

3. Exter A den and Hervey T, EU Health Law: treaties and legislation (Maklu Press Antwerp 2012) (in English).

4. Gostin J, Global Health Law (HUP 2014) (in English).

5. Gostin L and others, Substandard and falsified drugs: a threat to human and global security (Lancet 2015) (in English).

6. Meija A and Pizurki H and Royston E, Physician and nurse migration: analysis and policy implications (World Health Organization 1979) (in English).

7. Ruijter A de, EU ‘Public Health’ and ‘Health-care’ Law and Policy (Oxford Scholarship on line 2019) (in English).

8. Waele H. de, Legal Dynamics of EU External Relations. Dissecting a Layered Global Player (Springer 2017) (in English).

9. Wessels R A and Odermatt J, Research Handbook on the European Union and international organizations (Edward Elgar publishing ebook 2019) (in English).

 Edited books

10. Buchan J and others (eds), Health professional mobility in a changing Europe. New dynamics, mobile individuals and diverse responses, European Observatory on Health Systems (2014) (in English).

11. Buse K and Gostin L and Friedman E, ‘Pathways towards a Framework Convention on Global Health’ in Political Mobilization for the Human Right to Health, in Law and Global Health (Freeman M and Hawkes S and Bennett B eds, OUP 2014) (in English).

12. Chamorro L, ‘Law and the EU Role in Global Health Strategies: The Case of the FCTC’ in Emmerling Th and others (eds), The European Union as a Global Health Actor (World Scientific 2016) (in English).

13. Exter A den, ‘E-Health law: the final frontier?’ in Hervey T and others, EU Health Law and Policy (Elgar Publishing 2017) (in English).

14. Hervey and J McHale, ‘The global context: Opportunities and threats; health knowledge; communicable diseases, global food and tobacco law’ in European Union Health Law: Themes and Implications (Cambridge University Press 2015) (in English).

15. Heymann D L, ‘The true scope of health security, global security’ in Global health security: The wider lessons from the West African Ebola virus disease epidemic (The Lancet 2015) (in English).

16. Taylor A L, ‘International Law, and Public Health Policy’ in Heggenhougen K and Quah S ed, International Encyclopedia of Public Health, Vol 3 (Academic Press 2008) (in English).

Journal articles

17. Aldis W, ‘Health security as a Public Health Concept: A critical analysis’ (2008) 23 Health Policy and Planning 370 (in English).

18. Bhattacharya D, ‘An exploration of conceptual and temporal fallacies in international health law and promotion of global public health preparedness’ (2007) 35 Journal of Law, Medicine and Ethics 588–98 (in English).

19. Bodenstein Th and Faust J. and Furness M., ‘European Union Development Policy: Collective Action in Times of Global Transformation and Domestic Crisis’ (2017) 4 Development Policy Review 444 (in English).

20. Fidler D, ‘Global Health Jurisprudence: A Time of Reckoning’ (2008) 96 The Georgetown Law Journal 399–400 (in English).

21. Gostin L and others, ‘Towards a Framework Convention on Global Health’ (2013) 10 Bull. World Health Organ 790–3 (in English).

22. Hoffman S J, ‘The evolution, etiology and eventualities of the global health security regime’ (2010) 25 Health Policy and Planning 514 (in English).

23. International Organization for Migration (IOM), ‘Mobility of Health Professionals to, from and within the European Union’ (2014) 48 IOM Migration Research Series 36 (in English).

24. Maxwell A J et al, ‘Implementation of the European Working Time Directive in neurosurgery reduces continuity of care and training opportunities’ (2010) 7 Acta Neurochirurgica 1207–10 (in English).

25. Ooms G and others, ‘Great expectations for the World Health Organization: a Framework Convention on Global Health to achieve universal health coverage’ (2014) 2 Public Health 173–8 (in English).

26. Pollack M A, ‘Creeping competence: The Expanding Agenda of the European Community’ (1994) 2 J Pub Pol 95–145 (in English).

27. Scott J, ‘The New EU “Extraterritoriality”’ (2014) 51 CMLR 1343–80 (in English).

28. Singh S and Wachter R, ‘Perspectives on Medical Outsourcing and Telemedicine – Rough Edges in a Flat World?’ [2008] 358(15) The New England J Medicine 1625 (in English).

29. Siyam A. and others, ‘Monitoring the implementation of the WHO Global Code of Practice on the International Recruitment of Health Personnel’ 2013 (91) Bull World Health Organ 816–23 (in English).

30. Steurs L and others, ‘The Global Health Policies of the EU and its Member States: A Common Vision?’ (2018) 5 IJHPM 434 (in English).

31. Suk J E, ‘Sound science and the new International Health Regulations’(2007) Global Health Governance 1 (in English).

32. Toebes B, ‘International health law: an emerging field of public international law’ (2015) 3 Ind J Intern Law 299–328 (in English).

33. Wilson K and McDougall C and Upshur R, ‘The new International Health Regulations and the federalism dilemma’ (2006) PLoS Medicine 3 (in English).