Назва статті | Телемедицина: переваги та недоліки в правовому полі |
---|---|
Автори |
СІБІЛЛА БУЛЕЦА
докторка юридичних наук, професорка, завідувачка кафедри цивільного права та процесу Ужгородського національного університету (Ужгород, Україна) ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-9216-0033 Researcher ID: http://www.researcherid.com//rid/G-2664-2019 sibilla.buletsa@uzhnu.edu.ua
|
Назва журналу | Юридичний журнал «Право України» (україномовна версія) |
Випуск | 3 / 2020 |
Сторінки | 49 - 60 |
Анотація | В умовах реформування системи охорони здоров’я в Україні є багато нововведень. Так, телемедицина – це зростаюча галузь медицини, яка дає змогу лікареві охопити пацієнта за допомогою електронних пристроїв, таких як переносні кутові мережі Wearable Body Area Networks (WBANs), мобільні телефони та інші пристрої інформаційних технологій. Телемедицина використовується переважно для надання допомоги при хронічному лікуванні пацієнта, дотримання рецептів і зіставлення показань пацієнта в режимі реального часу. Ці досягнення значною мірою допомагають підвищити оперативне реагування на проблему, зменшу ючи адміністративну неефективність, і покращити результати пацієнтів. Мінусом, однак, є те, що ці механізми забезпечують прибутковий дохід для хакерів. Метою статті є дослідження особливостей телемедицини з правової точки зору. Для її досягнення були поставлені такі завдання: проаналізувати історію розвитку телемедицини; дати авторське визначення телемедицини, враховуючи сучасні дослідження; виявити переваги запровадження телемедицини у сфері медичної діяльності; виявити недоліки впровадження телемедицини у сфері медичної діяльності. Застосовано загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. При дослідженні загальнотеоретичних аспектів цивільних правовідносин використано діалектичний метод пізнання правової дійсності. Метод системно-структурного аналізу дав змогу класифікувати цивільні правовідносини у сфері здійснення медичної діяльності, а структурно-функціональний – розглянути елементи структури цивільних правовідносин у сфері здійснення медичної діяльності. За допомогою формально-логічного методу досліджено законодавство у сфері договору надання медичних послуг (допомоги), практика його застосування, визначено понят тя медичної допомоги, лікарської таємниці, пацієнта, медичної діяльності. Метод конкретних соціологічних досліджень використовувався при дослідженні судо вої практики та виявленні правозастосовного значення цивільних правовідносин у сфері здійснення медичної діяльності. Перед впровадженням телемедицини, адміністрації закладів охорони здоров’я та постачальники повинні знати, які та як закони регулюють цю сферу. Крім того, вони мають проконсультуватися з експертами щодо необхідного обладнання та щоб сформувати базове розуміння того, чому саме воно потрібне передусім. Окрім обмеженого обсягу послуг, які можуть бути відшкодовані, існує також проблема, хто з лікарів практикуватиме телемедицину і хто даватиме дозвіл на її використання. Будь-який постачальник, який може виставити рахунок за послуги на місці, може також виставити рахунок за телемедицину. Також необхідна згода пацієнта, тобто лікарі зобов’язані її отримати, перед використанням телемедичних послуг. Неможливість отримати згоду пацієнта може призвести до того, що лікарі не отримуватимуть оплату. Враховуючи викладене вище, можна дати таке визначення телемедицини – це використання телекомунікаційних технологій та інформаційних технологій для клінічних, медичних послуг у різних районах країни, зокрема й віддалених, або для допомоги лікарям у разі екстреної ситуації зі швидкого реагування із визначенням правильного діагнозу.
|
Ключові слова | телемедицина; телемедична послуга; лікар; пацієнт; медична допомога |
References | Bibliography Authored books 1. Katzenmeier K und Schlag-Slavu S, Rechtsfragen des Einsatzes der Telemedizin im Rettungsdienst (Springer 2010) (in German).
Edited books 2. Laskaridis, ‘Telemedicine and Liability’ in Kanellopoulou-Boti and PanagopoulouKoutnatzi, Bioethics Concerns (2014) 477–98 (in English).
Journal articles 3. Becker C and others, ‘Legal Perspectives on Telemedicine Part 1: Legal and Regulatory Issues’ (2019) 23 The Permanente Journal 18–293 (in English). 4. Craig J and Patterson V, ‘Introduction to the Practice of Telemedicine’ [2005] 11(1) Journal Telemedicine and Telecare 3–9 (in English). 5. Dubchak L, ‘Telemedytsyna: suchasnyi stan ta perspektyvy rozvytku’ [‘Telemedicine: Current Situation and Development Prospects’] [2017] 1(147) Systemy obrobky informatsii 145–6 (in Ukrainian).
Websites 6. Λασκαρίδης Εμμανουήλ, ‘Civil liable persons by improperly fulfilled Telemedicine’ (Ιατρικό Δίκαιο, 18.12.2017) <https://www.iatrikodikaio.com/en/civil-liable-personsbyimproperly-fulfilled-telemedicine> (accessed: 10.01.2020) (in English). 7. ‘Vrach na svjazi: kak rabotaet telemedicina v mire i pochemu ona nuzhna v Ukraine’ [‘Doctor in Touch: How Telemedicine Works in the World and Why Ukraine Needs It’] (ain.ua, 19.11.2018) <https://ain.ua/2018/11/19/kak-rabotaet-telemedicina> (accessed:10.02.2020) (in Russian). 8. ‘Rekomendatsii po vprovadzhenniu telemedytsyny (shortlist)’ [‘Recommendations for the introduction of telemedicine (shortlist)’] (UADITM, 19.02.2019) <https://esemi. org/rekomendatsii-po-vprovadzhenniu-teleme> (accessed: 10.02.2020) (in Ukrainian). 9. ‘Telemedytsyna’ [‘Telemedicine’] (MedBrama) <https://medbrama.com> (accessed: 10.02.2020) (in Ukrainian). 10. ‘Telemedicina. Vozmozhnosti i razvitie v gosudarstvah-chlenah. Doklad o rezul’tatah vtorogo global’nogo obsledovanija v oblasti jelektronnogo zdravoohranenija’ [‘Telemedicine. Opportunities and Development in the Member States. Report on the Results of the Second Global E-Health Survey’] (Vsemirnaja organizacija zdravoohranenija, 2010) <https://apps.who.int/iris/bitstream/handle/10665/44497/9789244564141_rus. pdf;jsessionid=9F9C5AE3B0DA5F47C38759D9D9E410F6?sequence=4> (accessed: 10.02.2020) (in Russian).
|
Електронна версія | Завантажити |