Назва статті | Рішення Європейського суду з прав людини проти України: земельно-правовий аспект |
---|---|
Автори |
ТЕТЯНА ДРОБОТОВА
кандидатка юридичних наук, заслужена юристка України, суддя, секретарка судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (Київ, Україна) tdrobotova@gmail.com
|
Назва журналу | Юридичний журнал «Право України» (україномовна версія) |
Випуск | 5 / 2020 |
Сторінки | 158 - 170 |
Анотація | У статті 55 Конституції України унормовано, що права і свободи людини та громадянина захищаються судом; кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. У наведеному аспекті забезпечення прав людини є пріоритетним напрямом політики держави, що реалізується, зокрема, за допомогою національних механізмів захисту прав людини, а після їх використання – через звернення до відповідних міжнародних органів чи установ. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) як незалежний судовий орган здійснює на наднаціональному рівні контроль за дотриманням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) державами, які її ратифікували, зокрема й Україною, яка, ратифікувавши Конвенцію та протоколи до неї, передусім зобов’язалася гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені цими міжнародними документами. Сьогодні Україна є лідером серед країн – учасниць Конвенції за кількістю звернень до ЄСПЛ, що, безсумнівно, засвідчує особливе значення практики цього Суду у формуванні ефективної системи захисту прав фізичних та юридичних осіб в Україні. Авторка проаналізувала низку рішень ЄСПЛ проти України у справах, які стосуються земельних правовідносин, для виокремлення найбільш поширених порушень положень Конвенції та Першого протоколу до Конвенції із боку держави Україна під час вирішення, зокрема, земельних спорів, аби судові органи нашої держави могли у подальшому не допускати таких порушень і здійснювати захист прав людини та основоположних свобод у належний спосіб. Зроблено висновок, що практика ЄСПЛ є джерелом земельного права, встановленого, зокрема, на законодавчому рівні, а отже, суди повинні застосовувати рішен-ня цього Суду під час розгляду справ зі спорів, що виникають із земельних правовідносин.
|
Ключові слова | Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; практика Європейського суду з прав людини; судова практика; земельні правовідносини |
References | Bibliography Journal articles 1. Kahanovska T ta Pakhomova I, ‘Zastosuvanniapraktyky Yevropeyskohosudu z pravliudyny’ [‘Application of Case Law of the European Court of Human Rights’] (2018) 26 Visnyk Kharkivskogo natsionalnoho universytetu imeni V. N. Karazina (in Ukrainian). 2. Kovalenko T ‘Praktyka Yevropeyskoho sudu z prav liudyny yak dzherelo zemelnoho prava Ukrainy’ [‘Case Law of the European Court of Human Rights as a Source of Land Law in Ukraine’] (2016) 11–12 Yurydychna Ukraina (in Ukrainian).
|
Електронна версія | Завантажити |