Європейський досвід переконує, що правопорядки різних систем, з метою захисту прав споживачів, в основу споживацького законодавства покладають концепцію захисту прав слабкої сторони. Сутність концепції полягає у визнанні споживача як найбільш незахищеної (економічно та (або) інформаційно) сторони у зобов’язальних правовідносинах із суб’єктами господарювання, що виробляють товари, здійснюють роботи, надають послуги.

 Чинне законодавство України про захист прав споживачів на загальному рівні фактично підтримує наведену концепцію, його норми доводять, що фізична особа – споживач у відносинах із суб’єктами господарювання є слабкою стороною і встановлює певний інструментарій, спрямований на його захист.

Зважаючи на динаміку розвитку, стрімкість змін (як фактичних, так і законодавчих), складність та диференційованість ринків фінансових послуг (їх поділ на два великі сегменти: банківській і небанківській, які, зі свого боку, підлягають поділу на окремі ринки), множинність і специфіку суб’єктів їх надання, об’єктивна дійсністьвимагає належного ставлення до центральної фігури таких відносин – споживача, передусім у царині захисту його прав і законних інтересів.

Метою статті є визначення кола споживачів фінансових послуг з огляду на їх місце у правовідносинах із надання фінансових послуг, які формалізуються через укладення договору про надання фінансової послуги будь-якого виду; спираючись на положення доктрини “розумних очікувань”, що сприйнята правопорядками провідних країн світу, за основу побудови системи захисту прав споживачів фінансових послуг взято формулювання основних положень Концепції захисту прав споживачів фінансових послуг як певної наукової моделі, яка в подальшому може стати підґрунтям для розроблення і прийняття нормативно-правових актів різної юридичної сили; аналіз сучасної правозастосовної практики з проблематики захисту прав споживачів фінансових послуг, на тлі якої – вироблення власних науковообґрунтованих висновків; внесення пропозицій до модернізації чинного законодавства України в царині захисту прав споживачів фінансових послуг; доктринальне обґрунтування необхідності змін існуючої правової парадигми захисту прав споживачів фінансових послуг.

Авторки зробили такі висновки: 1) споживачем фінансової послуги є: фізична особа, фізична особа – підприємець, юридична особа; 2) споживач може займати позицію “слабкої сторони” у зобов’язальних правовідносинах із фінансовою установою; 3) з метою захисту інтересів споживача у зобов’язальних правовідносинах із фінансовою установою при формуванні умов договору остання має дотримуватися принципів: справедливості, добросовісності та розумності, унеможливлення покладання на споживача невиправданого тягаря з’ясування змісту договору, достатньої поінформованості, достатньої уважності, обережності; 4) на споживача фінансової послуги (незалежно від його правового статусу) має розповсюджуватися дія Закону України “Про захист прав споживачів”, що потребує внесення змін до вказаного нормативно-правового акта; 5) в основу споживацького законодавства має бути покладена доктрина “розумних очікувань”.

Bibliography

Authored books

1. Kiseleva N, Pravo Evropejskogo sojuza: uchebnik [European Union Law: Textbook] (2010) (in Russian).

2. Shcherbyna V, Sub’iekty hospodarskoho prava [Subject Entities of Economic Law] (Iurinkom Inter 2008) (in Ukrainian).

Edited books

3. Fogel’son Ju (otv red), Zashhita prav potrebitelej finansovyh uslug [Protection of the Rights of Financial Service Consumers] (INFRA-M 2010) (in Russian). Journal articles 4. Jayasinghe C, ‘Making sense of the concept of Substantive Legitimate Expectation’ (June 9, 2010) <https://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=2276592> (accessed: 20.04.2020) (in English).

5. McGilvray S, ‘Making sense of substantive legitimate expectations in New Zealand Administrative Law’ (2007) Otago Yearbook of Legal Research <https://www.otago. ac.nz/law/research/journals/otago036270.pdf> (accessed: 20.04.2020) (in English).

6. Barbuk A, ‘Zashhita zakonnyh ozhidanij i prjamoe primenenie mezhdunarodnogo prava’ [‘Protection of Legitimate Expectations and Direct Application of International Law’] (2002) 3 Belorusskij zhurnal mezhdunarodnogo prava i mezhdunarodnyh otnoshenij 23–30 (in Russian).

7. Zardov R, ‘Doktrina razumnyh ozhidanij strahovatelja v amerikanskom prave’ [‘Reasonable Expectations Doctrine of the Insured in American Law’] (2019) 7 Pravo i jekonomika 72–9 (in Russian).

Thesis

8. Bezrukova D, ‘Formirovanie instituta zashhity interesov i prav potrebitelej v Rossii s ispol’zovaniem mirovogo opyta’ [‘Forming of the Institute for the Protection of Interests and Rights of Consumers in Russia Using International Experience’] (avtoref dis kand jekon nauk, 2005) (in Russian).

9. Kazakov M, ‘Metodychni osoblyvosti rozbudovy mekhanizmu zakhystu prav spozhyvachiv v Ukraini’ [‘Methodological Specifics in Developing the Mechanism of Consumer Rights Protection in Ukraine’] (avtoref dys kand ekonom nauk, 2004) (in Ukrainian).

10. Levchuk L, ‘Hospodarsko-pravova vidpovidalnist pidpryiemtsiv za porushennia na spozhyvchomu rynku’ [‘Economic-Law Responsibility of Entrepreneurs for Violations in the Consumer Market’] (avtoref dys kand yuryd nauk, 2007) (in Ukrainian).

11. Osetynska H, ‘Tsyvilno-pravovyi zakhyst prav spozhyvachiv za zakonodavstvom Ukrainy’ [‘Civil-Law Protection of Consumer Rights under Legislation of Ukraine’] (avtoref kand yuryd nauk, 2006) (in Ukrainian).

Websites

12. ‘Natskomfinposluh v berezni-serpni 2019 roku oderzhala 2 533 skarh na robotu strakhovykiv’ [‘In March-August 2019, the National Financial Services Committee Received 2,533 Complaints about Insurers’ Work’] (Mind.ua, 25.09.2019) <https:// mind.ua/news/20202492-nackomfinposlug-v-berezni-serpni-2019-roku-oderzhala-2533-skarg-na-robotu-strahovikiv> (accessed: 20.04.2020) (in Ukrainian).