Responsive image
Назва статті Амбівалентність концепцій права власності на землю: фактичне право, юридична абстракція чи відповідальність?
Автори
ВІКТОРІЯ СИДОР

докторка юридичних наук, професорка, професорка кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права Київського інституту інтелектуальної власності та права Національного університету “Одеська юридична академія” (Київ, Україна) ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-1794-2577 Researcher ID: http://researchid.co/viktoriiasydor vdsydor@gmail.com

 

Назва журналу Юридичний журнал «Право України» (україномовна версія)
Випуск 5 / 2020
Сторінки 106 - 115
Анотація

Поступальний розвиток доктрини земельного права України неможливий без перегляду існуючих концепцій права власності на землю, відносин і зв’язків людини з землею, що відображають основний зміст процесів збалансованого соціально-економічного та екологічного розвитку. Сучасні виклики, пов’язані з перспективою скасування мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення, утворенням латифундій і зняттям обмежень щодо суб’єктного складу власників, потребують конструктивного та адекватного реагування.

 Метою статті є аналіз існуючих у країнах загального та континентального права підходів до розуміння права власності на землю, а також викладення власного бачення найбільш прийнятної для правової системи України концепції з урахуванням національної стратегії сталого розвитку держави та особливого статусу землі як основ ного національного багатства.

У дослідженні проаналізовано емпіричний підхід країн загального права у розумінні права власності на землю. Охарактеризовано властиву країнам континентального права абстрактну концепцію сприйняття власності на землю як юридично визнаного і закріпленого факту.

Авторка доходить висновку, що законні інтереси різних суб’єктів земельних відносин нерідко можуть суперечити одне одному, тому важливого значення набуває здатність земельного законодавства забезпечити баланс цих інтересів. Це досягається завдяки втручанню держави з метою додержання принципу пріоритету публічних інтересів над приватними. Раціональний і справедливий розподіл суспіль ної користі землі досягається через встановлення державою певних обмежень власників землі та землекористувачів, спрямованих на забезпечення добробуту всіх громадян. Обґрунтовано перспективність концепції права власності на землю як взаємної відповідальності громадянина і держави, оскільки право власності на землю як обмежений природний ресурс завжди пов’язане з соціальними потребами та обов’язками.

 

Ключові слова земля; право власності; земельні відносини; фактичне володіння; юридична абстракція; судова практика; обмеження прав; суспільна користь; відповідальність
References

Bibliography

Authored books

1. Dixon M, Modern Land Law (Fifth edition. Cavendish Publishing Limited 2005) (in English).

2. Sydor V, Zemelne zakonodavstvo Ukrainy: suchasnyi stan ta perspektyvy rozvytku [Land Legislation of Ukraine: Current Situation and Development Prospects] (Iurydychna dumka 2011) (in Ukrainian).

 

Edited book

3. Gray K and Gray S, ‘The Idea of Property in Land’ in Bright S and Dewar J (eds), Land Law: Themes and Perspectives (Oxford University Press 1998) (in English).

4. Natsionalna paradyhma staloho rozvytku Ukrainy [The National Paradigm of Sustainable Development of Ukraine] (Paton B zah red, 2012) (in Ukrainian).

 

Journal articles

5. Schlanger E and Ostrom E, ‘Property Rights Regimes and Natural Resources: A Conceptual Analysis’ [1992] 68 (3) Land Economics 250–4 (in English).

 

Електронна версія Завантажити