У правовій системі України запроваджені юридичні механізми, спрямовані на захист інтересів держави. Захист державних інтересів є об’єктивною необхідністю з погляду розвитку суспільства. Водночас із метою захисту державних інтересів державна влада вимушена застосовувати обмеження приватних прав, свобод і відповідних інтересів приватного характеру. Це здатне призвести до конфлікту, протиріч між соціальними інтересами, а недотримання державою правових стандартів захисту прав і свобод нерідко має наслідком юридичну відповідальність держави.

Мета статті полягає у виробленні теоретичних підходів до розуміння інтересів держави, їх правильної наукової ідентифікації та співвідношення із правами та закон ними інтересами інших учасників суспільних відносин, створенні дефініції державних інтересів як об’єкта захисту у правовій системі України, а також розкритті їхніх ознак.

Державні інтереси характеризуються ознакою структурності, тобто вони є складним структурним явищем: засновані на відповідних потребах і включають у себе їх усвідомлення та засоби реалізації. Крім того, ознакою державних інтересів є об’єктивність – вони засновані на потребах, які мають об’єктивний характер. Невра хування державними органами в процесі реалізації, захисту державних інтересів їх об’єктивного, структурного характеру нерідко має наслідком недостатню ефективність державно-владних механізмів, спрямованих на реалізацію, захист інтересів держави, притягнення держави до відповідальності, майнові втрати держави та шкоду її суспільному авторитету.

Дійсні державні інтереси наділені ознакою публічності. Публічність як ознака державних інтересів передбачає, що вони мають в основі потреби, які є загальносуспільними за своєю природою. Такі потреби не зводяться до потреб державного апарату, посадових осіб, гілок влади, відомчих потреб. Реалізація потреб, покладе-них в основу державних інтересів, необхідна з погляду розвитку, функціонування самої держави, але водночас має загальносуспільне значення. Саме за ознакою публічності державні інтереси відмежовуються від схожих явищ, таких як відомчі інтереси, інтереси посадових осіб, державних підприємств, гілок влади.

Державні інтереси характеризуються тим, що вони офіційно визнані державою та є релевантними меті задоволення загальносуспільних потреб, покладених в їх основу. Релевантність як самостійна ознака державних інтересів полягає у тому, що ці інтереси повинні отримувати реалізацію, захист із застосуванням державою юридичних засобів, найбільш ефективних, придатних для мети реалізації відповідних загальносуспільних потреб.

Державні інтереси слід розуміти як об’єктивні визнані державою інтереси, засновані на загальносуспільних (публічних) потребах і релевантні до цих потреб із погляду правових засобів їх реалізації.

Bibliography

Authored books

1. Freeman M, Introduction to Jurisprudence (Thomson Reuters 2014) (in English).

2. Jekimov A, Interesy i pravo v socialisticheskom obshhestve [Interests and Law in a Socialist Society] (Izd-vo Leningradskogo un-ta 1985) (in Russian).

3. Mal’ko A i Subochev V, Zakonnye interesy kak pravovaja kategorija [Legitimate Interests as a Legal Category] (Juridicheskij centr Press 2004) (in Russian).

4. Parkhomenko N, Dzherela prava: problemy teorii ta metodolohii [Sources of Law: Issues of Theory and Methodology] (Iurydychna dumka 2008) (in Ukrainian).

5. Sabikenov S, Pravo i social’nye interesy [Law and Social Interests] (Nauka 1986) (in Russian).

6. Sirenko V, Problema interesa v gosudarstvennom upravlenii [The Issue of Interest in Public Administration] (Naukova dumka 1980) (in Russian).

7. Subochev V, Osnovy teorii zakonnyh interesov [Fundamentals of the Theory of Legitimate Interests] (Prospekt 2006) (in Russian).

Edited books

8. Schreuer C, ‘Selected Standards of Treatment Available under the Energy Charter Treaty’ in Investment Protection and the Energy Charter Treaty (Coop G and Ribeiro C ed, JurisNet 2008) (in English).

Journal articles

9. Schill S, ‘International Investment Law and the Rule of Law’ (2017) 18 Amsterdam Law School Research Paper 3 (in English).

10. Sweet A, ‘Proportionality, General Principles of Law, and Investor-State Arbitration: A Response to José Alvarez’ (2014) Yale Law School: Faculty Scholarship Series 916 (in English).

11. Venediktova I, ‘Metodolohichni pidkhody do spivvidnoshennia poniat “interes” i “potreba” pry vyznachenni yurydychnoi katehorii “okhoroniuvanyi zakonom interes”’ [‘Methodological Approaches to the Relationship between the Concepts of “Interest” and “Need” in Determining the Legal Category of “Legally Protected Interest”’] [2011] 3(66) Problemy tsyvilnoho prava, Visnyk 132 (in Ukrainian).