На сучасному етапі процедура банкрутства в Україні регулюється Кодексом України з процедур банкрутства (КзПБ), який набрав чинності 21 жовтня 2019 р. Це величезний, прогресивний крок у розвитку процедури банкрутства або конкурсного процесу в нашій державі. Водночас практика застосування КзПБ виявила низку описок, колізій і прогалин, які сьогодні доводиться долати правозастосовним органам. Важливу роль при цьому відіграє те, що норми КзПБ розповсюджуються як на провадження у справах про банкрутство, які відкрито після набрання ним чинності, так і до. Одним із ключових питань залишається застосування норм господарського процесуального законодавства при здійсненні процедури банкрутства.

Метою статті є висвітлення проблем застосування господарсько-процесуальних норм у процедурі банкрутства (неплатоспроможності).

Авторами встановлюється наявність колізії в частині застосування норм Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) щодо справ про неплатоспроможність фізичних осіб. Наголошується, що при здійсненні судом основного провадження у справі про банкрутство, положення про їх розгляд за правилами загального порядку позовного провадження не застосовується з огляду на специфікупроцедури банкрутства. Аналізується оскарження судових рішень у процедурі банкрутства.

За результатами проведеного дослідження авторами зроблено висновки: у ГПК України містяться посилання на нечинний Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що створює колізії для судів; передбачений у ГПК України для позовного провадження загальний порядок розгляду справи абсолютно не підходить для процедури банк рутства і на практиці взагалі не застосовується судами; статті КзПБ щодо залишення без руху або повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство зовсім не стосуються недоліків самої заяви і не дають можливості застосовувати у цих випадках відповідні норми ГПК України; поширення загальних положень ГПК України без урахування особливостей процедури банкрутства для вирішення спорів майнового характеру у межах справи про банкрутство може заблокувати саму процедуру банкрутства; варто встановити чіткі умови відкриття провадження у справі про банкрутство, поставивши їх у залежність від стійкої неплатоспроможності боржника; скоротити кількість судових рішень, які підлягають апеляційному оскарженню у процедурі банкрутства через процесуальні акти, ухвалені з малозначних та організаційних питань.

Bibliography

Authored books

1. Shershenevych G, Konkursnyj process [Competitive Process] (Statut 2000) (in Russian).

Journal articles

2. Butyrskyj A, ‘Koncepciya udoskonalennya zakonodavstva pro nespromozhnist’ [‘The Concept of Improving Insolvency Law’] (2018) 6 Pravo Ukrayiny 90 (in Ukrainian).

3. Radzyvilyuk V, ‘Konceptualni zminy cilovoyi spryamovanosti novitnogo zakonodavstva pro bankrutstvo’ [‘Conceptual Changes in The Target Orientation of The Latest Bankruptcy Legislation’] (2019) 8 Pravo Ukrayiny 112 (in Ukrainian).

Newspaper articles

4. Pryguza P, ‘Yak procesualna diyalnist kredytoriv u spravi pro bankrutstvo stala pidpryyemnycztvom’ [‘As the Litigation Activity of Creditors in The Bankruptcy Case Became Business’] (Zakon i Biznes, 21.03–03.04.2020) <https://zib.com.ua/ua/141949yak_procesualna_diyalnist_kreditoriv_u_spravi_pro_bankrutstv.html> (accessed: 22.06.2020) (in Ukrainian).