Конституційне закріплення народного суверенітету як основи суверенітету держави, виключного права народу визначати і змінювати конституційний лад в Україні, форм народовладдя і безпосередньої демократії актуалізує питання правового забезпечення механізмів здійснення влади народом. Одним з основних засобів народовладдя є інститут всеукраїнського референдуму.

Метою статті є аналіз конституційної моделі інституту всеукраїнського референдуму та напрацювання теоретико-методологічних засад його конституціоналізації в контексті принципу народного суверенітету.

Акцентовано на тому, що теоретична база референдуму ґрунтується на основі парадигми суверенітету народу, а всеукраїнський референдум є формою вираження (прояву) народного суверенітету. Звернуто увагу на дискусійні питання теорії народного суверенітету. Аналіз конституційної моделі всеукраїнського референдуму проведено під кутом зору розуміння ідеї народного суверенітету як природної, невід’ємної, невідчужуваної властивості народу, змістом якої є володіння верховенством і незалежністю своєї влади, що передбачає не лише належність установчої влади, а й постійну реалі зацію народом власного політичного статусу у визначених ним самим формах. Безпосередня і представницька демократія є взаємопов’язаними, взаємозумовленими формами народовладдя, між якими не може бути сутнісних протиріч.

Аргументується, що встановлений у Конституції України механізм її ревізії, з одного боку, створює певні засади стабільності конституційного ладу, а з другого – суттєво обмежує право народу в частині зміни конституційного ладу через інститут всеукраїнського референдуму. У контексті принципу народного суверенітету референдум за народною ініціативою за визначенням має “універсальну юрисдикцію”, тобто у широкому розумінні може бути проведений із будь-яких питань, що мають значення для народу і його держави. У питаннях конституційного референдуму, прийняття законів на референдумі за народною ініціативою, аброгативного референдуму доводиться необхідність дотримання принципу паритетності прямої і представницької демократії.

 Зазначено, що передбачений Конституцією всеукраїнський референдум з питання про зміну території України (ст. 73) є суперечливим за предметом і підставами, оскільки територія України визнається цілісною та недоторканною і підстави для проведення такого референдуму не визначені в Основному Законі. Звернуто увагу на різницю у предметах національного референдуму з питань зміни території та змін у територіальному устрої. Розглянуто проблемні аспекти таких видів референдуму. Наголошено на необхідності коригування цього виду референдуму з позиції принципу цілісності і недоторканності території України у зв’язку з можливими конституційними змінами.

У висновках вказано, що проголошений у Конституції України принцип народного суверенітету, згідно з яким носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ, створює широкі можливості для розвитку різних форм та інструментів народовладдя, зокрема й інституту всеукраїнського референдуму. Утім, конституційні засади цього інституту визначені в Основному Законі неоднозначно та суперечливо. Конституційна модель інституту всеукраїнського референдуму не враховує достатньою мірою діалектичний зв’язок прямої і представницької демократії.

Необхідне зважене врахування політичної і юридичної складових у змісті ідеї та конституційного принципу народного суверенітету, що передбачає вироблення доктринальних засад реалізації права народу визначати і змінювати конституційний лад через всеукраїнський референдум на основі поєднання прямої і безпосередньої демократії. Принцип паритетності форм народовладдя важливо забезпечити в новому законодавстві про всеукраїнський референдум.

Bibliography

Authored books

1. Kuian I, Suverenitet: problemy teoriyi i praktyky (konstytutsiyno-pravovyy aspekt) [Sovereignty: Problems of Theory and Practice (Constitutional and Legal Aspect] (Akademiya 2013) (in Ukrainian).

2. Pohorilko V, Fedorenko V, Referendumy v Ukrayini: istoriya ta suchasnist [Referenduns in Ukraine: History and Modernity] (Instytut derzhavy i prava NAN Ukrayiny 2000) (in Ukrainian).

3. Shapoval V, Sravnitel’noye konstitutsionnoye pravo [Comparative Constitutional Law] (Knyaginya “Ol’ga” 2007) (in Russian).

 Edited and translated books

4. Konstytutsiia Frantsuzkoi Respubliky (1958 r.) [Constitution of the French Republic (1958)] ( Romaniuk P per z fr, Pravo 2015) (in Ukrainian).

5. Konstytutsiia Italiiskoi Respubliky (1947) [Constitution of the Italian Republic (1947)] (Shapoval V peredmova, Moskalenko O M 2018) (in Ukrainian).

6. Konstytutsiia Polskoi Respubliky (1997) [Constitution of the Polish Republic (1997)] (Shapoval V peredmova, Moskalenko O M 2018) (in Ukrainian).

Conference papers

7. Kuian I, ‘Referendumna demokratiia yak chynnyk zabezpechennia konsolidatsii ukrainskoho suspilstva’ [‘Referendum Democracy as a Factor to Ensure the Consolidation of Ukrainian Society’] v Konstytutsiia Ukrainy: osnova konsolidatsii suspilstva i derzhavy: materialy naukovoho kruhloho stolu [The Constitution of Ukraine: the Foundation for Consolidation of Society and the State: Materials of Scientific Round Table] (Instytut zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy 2017) 85–92 (in Ukrainian).

Theses

8. Rudenko V, ‘Constitysionno-pravovye problem pryamoi demokratii v sovremennom obtshtestve’ [‘Costitutional and Legal Problems of Direct Democracy in Modern Sosiety’] (avtoref dys dokt yuryd nauk, 2003) (in Russian).