Інститут загальнонаціонального референдуму є вищою формою вираження волі народу в системі здійснення державної влади на засадах народовладдя. В Україні тривалий час існує прогалина щодо правового забезпечення інституту всеукраїнського референдуму, підґрунтям якої є проблема нормативного відтворення його конституційно-визначеної моделі, що зумовлено ідеологічними, політичними та правовими чинниками. Тому нині, в умовах активізації законодавчої роботи у цьому напрямі, вартими уваги є питання конституційної законотворчості щодо моделювання інституту всеукраїнського референдуму у процесі конституційних перетворень, що відбувалися у державі.

Мета статті – висвітлити розвиток конституційних концептів щодо юридизації інституту всеукраїнського референдуму в контексті формування національної тради ції конституціоналізму в незалежній Україні, зокрема у фокусі відповідних законопроєктів, що були внесені на розгляд Верховної Ради України, та інших законотворчих ідей, що хоча й не відбулися у відповідних документах, однак визна чають політико-ідеологічний, науково-правовий стан суспільної думки та ставлення громадськості до розбудови інститутів прямої демократії.

Аналізується процес розвитку в Україні конституційної законотворчості щодо нормативної моделі всеукраїнського референдуму, зокрема в контексті політичних і конституційно-правових трансформацій, які відбувалися в державі, формування референдного законодавства і практики. Пропонується авторська концепція періодизації цього процесу в проєкції найбільш значущих для розвитку референдного права конституційно-правових подій. Наголошується на фундаментальному значенні незмінності політико-правового концепту гарантування народовладдя че-рез проведення всеукраїнського референдуму. Досліджено процес трансформації консти туційних концептів, зокрема: від функціонального концепту всеукраїнського референдуму (визнання законодавчої (конституційно-установчої) функції) та його контрольно-організаційної ролі в механізмі оновлення представницьких органів державної влади) до загально-засадничого концепту в проєкції загальної моделіорганізації публічної влади. Увага акцентується на тому, що політична та ідеологічна багатоманітність у законотворчих ідеях щодо конституалізації інституту референдуму поглиблює процеси демократизації суспільства та засвідчує суспільний запит на впровадження ефективних інструментів народного волевиявлення у систему державного управління. Вибір законодавчої моделі організації національного (всеукраїнського) референдуму апелює до рівня політичної та правової культури, зрілості політичних еліт в уособленні державно-владного прошарку суспільства. В умовах демократії представницькі інститути державної влади, яким делеговано функції публічного управління, є позитивно зобов’язаними забезпечити ефективні механізми реалізації народовладдя в системі конституційного ладу.

Bibliography

Authored books

1. Pavlenko I ta inshi, Rozvytok form bezposerednoi demokratii v Ukraini: analiz dotsilnosti ta perspektyv zastosuvannia: analitych dopovid [Development of Direct Democracy Forms in Ukraine: Analysis of the Expediency and Prospects of Application: Analytical Description] (NISD 2019) (in Ukrainian).

Edited and translated books

2. “Konstytutsiia – pravne oblychchia vsiiei krainy” (nerealizovani storinky suchasnoho konstytutsiinoho protsesu): zbirka proektiv Konstytutsii Ukrainy ta zakonoproektiv pro vnesennia zmin do Osnovnoho Zakonu Ukrainy, Kontseptsiia novoi Konstytutsii Ukrainy ta kontseptsii zmin do Konstytutsii Ukrainy [“The Constitution As the Legal Face of the Whole Country” (Unrealized Pages of Modern Constitutional Process): Collected Drafts of the Constitution of Ukraine and Draft Laws on Amendments to the Fundamental Law of Ukraine, the Concept of the New Constitution of Ukraine and the Concepts of Amendments to the Constitution of Ukraine”], kn 1 (Zaichuk V zah red, 2013) (in Ukrainian).

3. “Konstytutsiia – pravne oblychchia vsiiei krainy” (nerealizovani storinky suchasnoho konstytutsiinoho protsesu): Zbirka proektiv Konstytutsii Ukrainy ta zakonoproektiv pro vnesennia zmin do Osnovnoho Zakonu Ukrainy, Kontseptsiia novoi Konstytutsii Ukrainy ta kontseptsii zmin do Konstytutsii Ukrainy [“The Constitution As the Legal Face of the Whole Country” (Unrealized Pages of Modern Constitutional Process): Collected Drafts of the Constitution of Ukraine and Draft Laws on Amendments to the Fundamental Law of Ukraine, the Concept of the New Constitution of Ukraine and the Concepts of Amendments to the Constitution of Ukraine], kn 2 (Zaichuk V zah red, 2013) (in Ukrainian).

4. Yevropeiskyi demokratychnyi dorobok u haluzi vyborchoho prava: Materialy Venetsianskoi Komisii, Parlamentskoi Asamblei, Komitetu Ministriv, Konhresu mistsevykh i rehionalnykh vlad Rady Yevropy [The European Democratic Developments in Electoral Law: Materials of the Venice Commission, the Parliamentary Assembly, the Committee of Ministers, the Congress of Local and Regional Authorities of the Council of Europe] (per z anhl, vyd 2-e, 2009) (in Ukrainian).

5. Musiiaka V (ukladach), Antolohiia konstytutsiinoho protsesu v suchasnii Ukraini [Anthology of the Constitutional Process in Modern Ukraine] (Tsentr Razumkova 2017) (in Ukrainian).

Theses

6. Onishchuk M, ‘Konstytutsiini osnovy referendnoi demokratii v Ukraini’ [‘Constitutional Foundations of Referendum Democracy in Ukraine’] (avtoref dys d-ra yur nauk, 2010) (in Ukrainian).

Websites

7. Vasylenko V, ‘Hrudnevyi referendum yak naivyshcha forma lehitymizatsii ukrainskoi derzhavnoi nezalezhnosti’ [‘The December Referendum as the Supreme Form of Legitimization of Ukraine’s State Sovereignty’] (Tyzhden.ua, 01.12.2011) <https://tyzhden. ua/History/36621> (accessed: 03.07.2020) (in Ukrainian).