Статтю присвячено дослідженню нормативної регламентації загальних обов’язків судді щодо захисту прав людини та практики їх реалізації. До слідження показує необхідність удосконалення положень Кримінального процесуаль ного кодек су України (КПК України) щодо цих повноважень для забезпечення ефективності їх реалізації, що поз итивно вплине на здійснення функції захисту у кримінальному провадженні.

 Метою статті є виділення проблемних питань реалізації ст. 206 КПК України при здійсненні захисту у кримінальних провадженнях, виявлення особливостей доказування при реалізації досліджуваних повноважень слідчого судді, виділення проблемних питань нормативної регламентації повноважень слідчого судді.

Проаналізовано судову практику застосування загальних обов’язків судді щодо захисту прав людини. Акцентується увага на досягненні розуміння двох ключових питань: 1) незаконне затримання може бути оскаржене до слідчого судді за аналогією у порядку ст. 206 КПК України; 2) ухвала слідчого судді, постановлена за результатами розгляду скарги на незаконне затримання, не підлягає апеляційному оскарженню. Розглянуто питання компетенції слідчого судді щодо оскарження законності затримання, зосереджено увагу на неоднозначних аспектах порядку такого оскарження. Вказане оскарження фактично реалізується стороною захисту через подання скарги на незаконне затримання особи. Така скарга розглядається: 1) під час судового розгляду клопотання про застосування до особи запобіжного заходу; 2) в окремому судовому розгляді.

Зазначається, що з метою реалізації конституційного права кожного затриманого у будь-який час оскаржити в суді своє затримання, судова практика має виходити із того, що сторона захисту під час досудового розслідування може скористатися правом на оскарження незаконного затримання особи у порядку ст. 206 КПК України: 1) у судовому розгляді клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу; 2) у будь-який час у форматі окремого судового розгляду, якщо щодо особи не розглядалося питання про застосування запобіжного заходу.

Звернено увагу на некоректність окремих положень ст. 206 КПК України щодо порядку надходження на розгляд слідчого судді звернення про забезпечення прав затриманої особи. Акцентовано увагу на відсутності форми звернення до слідчого судді з такою заявою. Авторка підкреслює, що досліджувана компетенція слідчого судді забезпечує досягнення справедливого балансу між процесуальними правами та обов’язками сторін обвинувачення і захисту.

Bibliography

Edited books

1. Hlovyuk I ta Pashkovskyy M, ‘Pytannya zastosuvannya statti 206 KPK Ukrayiny: zatrymannya u tranzytniy zoni aeroportu’ v Kaplina O ta Maryniv V ta Shylo O (red), Kryminalnyy protses: suchasnyy vymir ta prospektyvni tendentsiyi: II Kharkivskii kryminalnyi protsesualnyi poliloh (Pravo 2020) (in Ukrainian).

Journal articles

2. Hlovyuk I, ‘Vykorystannya polozhen statti 206 Kryminalnoho protsesualnoho kodeksu pry zdiysnenni zakhystu u kryminalnomu provadzhenni’ (2016) 2 Visnyk kryminalnoho sudochynstva 24 (in Ukrainian).

3. Tyshchenko O, ‘Oskarzhennya zatrymannya u kryminalnomu provadzhenni: teoretychnyy ta praktychnyy aspekt’ (2018) 1 Visnyk kryminalnoho sudochynstva 49 (in Ukrainian).

4. Vynokurov O, ‘Oskarzhennya nezakonnoho zatrymannya: problemy teoriyi ta praktyky’ (2016) 2 Visnyk kryminalnoho sudochynstva 19 (in Ukrainian).

5. Yanovska O, ‘Zastosuvannya praktyky yevropeyskoho sudu z prav lyudyny pry zdiysnenni sudovoho kontrolyu u kryminalnomu provadzhenni’ [2013] 2 (27) Visnyk Akademiyi advokatury Ukrayiny 12 (in Ukrainian).