Тоді як нотаріуси впевнено вчиняють виконавчі написи на іпотечних договорах, адвокати застерігають щодо незаконності таких нотаріальних актів та закликають оскаржувати їх у суді. Кількість судових справ щодо визнання виконавчих написів нотаріуса, вчинених на договорах іпотеки такими, що не підлягають виконанню, та неоднозначність судових позицій із цього приводу також свідчить про проблематику порушеного питання.

 Метою статті є необхідність встановлення причин двоякого сприйняття допустимості використання такого виду захисту і відповідних наслідків із подальшим внесенням пропозицій щодо їх подолання та загалом визначення місця виконавчого напису серед інших варіантів задоволення вимог іпотекодержателя та їх співвідношення між собою, характерних особливостей процедури його вчинення, а також доцільності та виправданості застосування цього засобу звернення стягнення на предмет іпотеки. На розгляд виноситься питання щодо того, чи перевіряє нотаріус безспірність заборгованості боржника перед кредитором і наявність спору у цьому випадку.

Встановлено, що факт існування спору у такому нотаріальному провадженні виявити складно, адже нотаріус спілкується лише з іпотекодержателем, бо іпотекодавець безпосередньо не бере в ньому участі, а відсутність заперечень із його боку та спору загалом лише презюмується, тому безспірність підтверджується формально на підставі поданих документів. Нотаріальний акт не направляється іншій стороні договору, незважаючи на те, що одразу може бути пред’явлений до примусового виконання, тому підлягатиме оскарженню лише після відкриття виконавчого провадження, що ставить у невигідне становище іпотекодавця. З огляду на це висловлена думка поширити практику попереднього визначення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки у договорі, та запропоновано, щоб виконавчий напис на ньому вчинявся за умови отримання іпотекодавцем повідомлення від іпотекодержателя щодо виконання вимоги і початку звернення стягнення у такий спосіб зі спливом відведеного на це строку. Крім того, для врівноваження прав іпотекодавця розглянута пропозиція надсилати йому виконавчий напис, щоб у разі порушення його прав цим нотаріальним актом він зміг оскаржити його до початку примусового виконання за ним.

 Резюмовано, що положення Закону України “Про іпотеку” про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису є декларативним, адже процедура його вчинення регламентована Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, положення якого для підтвердження безспірності заборгованості відсилають до постанови Кабінету Міністрів України, окремі норми якої з приводу вчинення виконавчих написів на іпотечних договорах визнані нечинними. З’ясо вано, що випадки вчинення виконавчих написів повинні передбачатися на рівні закону. Тому законодавство потребує узгодження, зокрема в контексті доцільності залишення такої позасудової форми задоволення вимог іпотекодержателя загалом.

Bibliography

Journal articles

1. Fursa S, ta Fursa Ye, ‘Vykonavchyi napys notariusa ta hospodarske sudochynstvo: stari i novi problemy’ (2012) Tsyvilistychna protsesualna dumka 356 (in Ukrainian).

Theses

2. Strokach I, ‘Vykonavchyi napys notariusa v tsyvilistychnomu protsesi’ (avtor dys kand yuryd nauk, 2018) (in Ukrainian).

Websites

3. Kuznets O, ‘Okremi problemy pravovoho rehuliuvannia vchynennia vykonavchoho napysu na kredytnomu dohovori’ (Rada advokativ Kyivskoi oblasti) <https://radako. com.ua/news/okremi-problemi-pravovogo-regulyuvannya-vchinennya-vikonavchogonapisuna-kreditnomu-dogovori> (accessed: 15.08.2020) (in Ukrainian).