У статті простежується еволюція доктрини природного права від зародження її ідей у період античності, формування засадничих положень доктрини до визнання її місця у сучасній правовій теорії та практиці.

Підкреслюється, що на довгому історичному шляху доктрини природного права були періоди як стрімких злетів, так і болючих падінь, які часом межували з повним занепадом.

 Один із найвищих злетів природного права припадає на періоди Відродження і Просвітництва (XVII–XVIII ст.). Саме в цей час була створена потужна школа природного права, яка вивела його на провідні позиції у праворозумінні та справила величез ний вплив на процес розвитку не тільки національного, а й міжнародного права, яке своїм становленням у сучасному його вигляді зобов’язане названій школі.

У статті аналізуються причини занепаду школи природного права, найболючішого удару по якій завдала концепція юридичного позитивізму з його абсолютизацією ролі науки та раціонального логічного мислення у правотворенні, ігноруванням духовно-моральних, ціннісних засад права, зведенням його до логічно замкнутої системи норм, запереченням ролі судової практики у процесі правотворення тощо.

Ці та інші недоліки юридичного позитивізму не могли не сприяти відродженню природного права, справжній ренесанс якого відбувся після Другої світової війни як реакція на кричущі свавілля нацистського режиму, яке часто підносилося до рангу закону. У статті піддається аналізу внесок у цей процес таких видатних філософів права, як Г. Радбрух, А. Кауфман та ін.

У завершальній частині статті, на основі аналізу праць таких провідних філософів права сучасності, як Р. Алексі, Л. Фуллєр, Р. Дворкін та інші, простежуються тенденції розвитку ідей доктрини природного права в сучасній непозитивістській правовій філософії.

Цей аналіз дав авторові змогу дійти таких висновків.

По-перше, найбільш поширені і впливові в сучасному світі філософськоправові концепції – доктрина природного права, теорія юридичного позитивізму, соціологічна теорію права та їх численні варіанти – неможливо оцінювати на осно ві критеріїв, притаманних науці – “істинності – хибності”, “істини – омани”. На відміну від наукових концепцій, вони мають оцінюватися за критерієм взаємодоповнення надбаннями одна одної.

По-друге, незважаючи на те що доктрина природного права, як і інші концепції праворозуміння, не позбавлена вад, її здобутки перевершують вади. До здобутків доктрини природного права належать: орієнтація доктрини на пошук об’єктивної сутності права через звернення до його морально-етичних основ, що суттєво розширює і поглиблює зміст права, пов’язуючи його з нагромадженими протягом багатьох віків цінностями світової культури; людиноцентричність доктрини природного права: у центрі всіх її варіантів – людина, її гідність, невідчужувані права та свободи, які є невіддільною рисою природи людини. Вони обмежують державу, є суттєвою перешкодою для державного свавілля; протидія доктрини природного права надмірному формалізму й догматизму у праві. Згідно з нею першоджерелом права є не держава, а людина, її природні невідчужувані права й свободи та інші цінності людської культури; розрізнення понять “право” й “закон”, встановлення орієнтирів для пошуку критеріїв правового закону та “правопорушуючого законодавства”.

По-третє, ці та інші здобутки доктрини природного права лежать нині в основі досягнень у сфері як правової теорії, зокрема таких її безсумнівних надбань, як теорія прав людини, концепції верховенства права й правової держави, так і юридичної практики.

Bibliography

Authored books

1. Bergbohm K, Jurisprudenz and Rechtsphilosophie (Leipzig 1892) (in German).

2. Dworkin R, Freedom’s Law. The Moral Reading of the American Constitution (Harvard University Press 1996) (in English).

3. Dworkin R, Law’s Empire (Fontana press 1986) (in English).

 4. Kelsen H, Die philosophischen Grundlagen derNaturrechts lebire und des kechts positivismus (Berlin 1928) (in German).

5. Needham J, Science and Civilization in China. Volume 2. History of scientific thought (Cambridge University Press 1956) (in English).

 6. Baranov V, Istinnost’ norm sovetskogo prava. Problemy teorii i praktiki (Izd-vo Saratovskogo universiteta 1989) (in Russian).

 7. Bachynin V, Popov M, Filosofiia prava (2002) (in Ukrainian).

8. Holovatyi S, Verkhovenstvo prava. U trokh knyhakh. Knyha persha: Vid idei – do doktryny (Feniks 2006) (in Ukrainian).

 9. Prychepii S ta Chernii A ta Chekal P, Filosofiia. Posibnyk (Akademvydav 2003) (in Ukrainian). 10. Slyvka S, Pryrodne ta nadpryrodne pravo, chastyna 1: Pryrodne pravo: istoryko-filosofskyi pohliad (Atika 2005) (in Ukrainian).

Edited books

 11. Antologija mirovoj pravovoj mysli, t III: Evropa. Amerika 17–20 vv. (Mysl’ 1999) (in Russian). 12. Arіstotel’, Polіtika (Kisljuk O per z davn’ogr ta peredm, Osnovi 2000) (in Russian).

13. Dvorkin R, ‘Tsilisnist prava’ v Feinberha Dzh ta Kaulmana Dzh (red), Filosofiia prava (2007) (in Ukrainian).

14. Fuller L, Moral’ prava (per s angl, 2007) (in Russian).

15. Gegel’ G, Filosofija prava (Mysl’ 1990) (in Russian).

16. Kant I, ‘Metafizika nravov v dvuh chastjah’ v Kant I, Kritika prakticheskogo razuma (per s nem, Nauka 1999) (in Russian).

17. Llojd D, Ideja prava (Jumasheva M i Jumashev Ju per s angl, Jugona 2002) (in Russian).

18. Mark Tulii Tsytseron, Pro derzhavu. Pro zakony. Pro pryrodu bohiv (Lytvynov V per z latyn, Osnovy 1998) (in Ukrainian).

19. Melkevik B, Juridicheskaja praktika v zerkale filosofii prava (per s fr i angl, Aledo-Press 2015) (in Russian).

20. Platon, ‘Derzhava’ u Antolohiia liberalizmu: polityko-pravnychi vchennia ta verkhovenstvo prava (Holovatyi S red, Knyha dlia biznesu 2008) (in Ukrainian).

21. Radbruh G, ‘Zakonnoe nepravo i nadzakonnoe pravo’ v Radbruh G, Filosofija prava (Mezhdunarodnye otnoshenija 2004) (in Russian). Encyclopaedias 22. Velyka ukrainska yurydychna entsyklopediia, t 2: Filosofiia prava (Pravo 2017) (in Ukrainian).

Journal articles

23. Baxter H, ‘Dworkin’s “One-System” Conception of Law and Morality (2010) 90 Boston University Law Review 857–62 (in English).

24. Hart H L A, ‘The Morality of Law by Lon L. Fuller. Review’ [1965] 78 (6) Harvard Law Review 1285 (in English).

 25. Aleksi R, ‘Dual’naja priroda prava’ (2011) 1 Pravo Ukrainy 45 (in Russian).

26. Bihun V, ‘Ievhen Erlikh: zhyttia i pravoznavcha spadshchyna (aktualnyi naukoznavchyi narys)’ [2005] III (1–2) Problemy filosofii prava 115 (in Ukrainian).

27. Hest S, ‘Iednist i smysl v teorii prava Ronalda Dvorkina’ (2013) 1 Filosofiia prava i zahalna teoriia prava 354–69 (in Ukrainian).

28. Kaufmann A, ‘Ontologicheskaja struktura prava’ (2008) 1 Rossijskij ezhegodnik teorii prava 151-2 (in Russian).

 29. Kovalenko H, ‘Ronald Dvorkin pro moralne prochytannia Konstytutsii SShA’ (2011) Spets. vyp. 7 Visnyk Luhanskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav im E O Didorenka 107–14 (in Ukrainian).

 30. Maksimov S ‘Dual’nost’ prava’ (2011) 1 Pravo Ukrainy 78–9 (in Russian).