У статті викладені результати започаткованого автором у 1993 р. науко вого пошуку шляхів відродження ідеї природного права на новій світоглядній основі з огляду на актуальні виклики, що постали перед сучасною юриспруденцією.

Основну проблему сучасної юриспруденції автор вбачає у розкритті потенціалу ідеї природного права, застосовуючи нову методологію, засновану на розвитку світоглядних ідей прогресивних мислителів, зокрема Дж. Локка і Е. Дюркгейма. Саме цій проблемі і присвячена стаття.

 Мета статті – за допомогою адекватної методології розкрити сутність ідеї природного права і виявити її можливості для забезпечення правового прогресу в сучасних умовах.

Для досягнення цієї мети автор використав методологію, засновану, зокрема, на світоглядних ідеях Дж. Локка і Е. Дюркгейма.

 Розвиваючи ідеї зазначених учених, автор доходить висновку, що продуктивним світоглядним інструментом для розуміння соціальних феноменів, зокрема і права, є соціальний натуралізм, тобто вчення, згідно з яким поряд із фізичною і біологічною формами природи є третя форма природи – соціальна природа, яка існує за своїми законами природи, відмінними від законів фізичної і біологічної форм природи.

У результаті застосування методології, заснованої на соціальному натуралізмі, автор пропонує нове бачення соціального феномену “права”, основою якого є закони природного права як різновид законів соціальної природи.

Відповідно до цього у статті піддаються критиці концепції природного права, які ігнорують факт реального існування і дії законів соціальної природи, і зокрема законів природного права.

З огляду на соціально-натуралістичне праворозуміння автор пропонує по-новому розв’язувати актуальні проблеми юриспруденції. Зокрема, обґрунтовується необхідність заснувати правопорядок у суспільстві (і міжнародний правопорядок) на принципі верховенства законів природного права.

У світлі соціального натуралізму по-новому трактуються фундаментальні фактори правової реальності.

У результаті дослідження феномена права за допомогою методології, заснованої на соціальному натуралізмі, автор доходить висновку, що природне право – це закони соціальної природи, що визначають природні права і природні обов’язки людей у їх суспільному житті і які мають втілюватися у форму позитивного законодавства. А останнє є інструментом для забезпечення узгодженості суспільного життя людей із законами природного права.

Відповідно до соціально-натуралістичного праворозуміння фундаментальне понят тя “право” визначається як закони природного права, відкриті людьми, відображені в їх правовій культурі і втілені ними в форму позитивного законодавства та практику його застосування.

У висновках формулюються ідеї для соціальної практики, що випливають із принципу верховенства законів природного права.

Bibliography

Edited and translated books

1. Djurkgejm Je, Sociologija. Ee predmet, metod, prednaznachenie (Gofman A per, Kanon 1995) (in Russian).

2. Kel’zen G, Chistoe uchenie o prave (2-e izd, per s nem, Alef-Press 2015) (in Russian).

3. Kostenko O, U svitli sotsialnoho naturalizmu (vybrane) (Palyvoda A. V. 2020) (in Ukrainian).

4. Lokk Dzh, Sochinenija, t 3 (per s angl i lat, Mysl’ 1988) (in Russian).

5. Petrazhytskyi L, Vybrani pratsi, kn 1 (Hrytsenko I uklad, Lybid 2011) (in Ukrainian).

6. Tomas Dzhefferson o demokratii: perevodnoe izdanie (Padovera S sost, RES GUMANA 1992) (in Russian).

Websites

7. ‘Of the Nature of Laws in General’ in William Blackston, Commentaries on the Laws of England (1765–1769) <https://lonang.com/library/reference/blackstone-commentarieslawengland/bla-002> (accessed: 03.01.2021) (in English).