Ухвалення в Україні Кодексу адміністративного судочинства України, стратегічно-визначальних адміністративних законів (зокрема, законів “Про адміністративну процедуру”, “Про адміністративні послуги”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про центральні органи виконавчої влади”, “Про доступ до публічної інформації” тощо), утворення і діяльність системи адміністративних судів, – все це обумовило наступний принципово-сутнісний розвиток національної науки і практики адміністративного права й процесу. Практичне втілення у державі ідеї адміністративної юстиції забезпечило критичне оцінювання адміністративними судами усіх без винятку практичних проявів адміністративного права, форм діяльності/бездіяльності суб’єктів владних повноважень, носіїв публічних повноважень, інших учасників адміністративно-правових відносин.

У дослідженні, оцінці й перевірці адміністративно-правових понять (категорій) в адміністративному процесі полягає співвідношення адміністративного права й адмі ністративного процесу. Також ці поняття (категорії) в адміністративному процесі використовуються для створення умов належного судового захисту суб’єктивних прав, свобод, інтересів, зокрема для обґрунтування і функціонування таких процесуальних інститутів, як адміністративна юрисдикція (юрисдикція адміністративних судів), предметна, інстанційна, територіальна юрисдикція адміністративних судів (підсудність).

Метою статті є доктринально-прикладне розкриття змісту оцінки в адміністративному процесі рішень, дій, бездіяльності суб’єктів владних повноважень. Автор доводить, що відсутність взаємозв’язку між доктриною і практикою адміністративного права і процесу неминуче обумовлюватиме занепад і доктрини, і практики, що, безумовно, рішуче неприйнятно для українського суспільства й держави, не відповідає національним устремлінням, стратегії, які прагнуть і потребують утвердження та панування верховенства права.

Сучасній доктрині національного адміністративного права й процесу притаманний поступовий розвиток і перехід від первісного (початкового) етапу, коли від бувалося формування, перевірка й обґрунтування змісту цієї доктрини до наступ ного, другого етапу, де здобутки і положення цієї доктрини безпосередньо поширюються і застосовуються у практиці (адміністративній і судовій), законодавстві, освіті і науці. Вже давно настав час для науково-практичного обґрунтування, впровадження і наступного розвитку положень Загального адміністративного права у галузях Особливого адміністративного права, їхнього теоретичного, прикладного й законодавчого вдосконалення.

Bibliography

Authored books

1. Bevzenko V, Panova H, Sutnist ta pidstavy vtruchannia administratyvnoho sudu u rozsud sub’iekta publichnoi administratsii (Bevzenko V zah red, Dakor 2018) (in Ukrainian).

2. Stukalenko O, Administratyvno-pravove zabezpechennia budivelnoi haluzi (Tsentr uchbovoi literatury 2016) (in Ukrainian).

Edited and translated books

3. Hrytsenko I (zah red), Zahalne administratyvne pravo: pidruchnyk (Iurinkom Inter 2015) (in Ukrainian).

4. Melnyk R, Bevzenko V (zah red), Zahalne administratyvne pravo: navchalnyi posibnyk (Vaite 2014) (in Ukrainian).

5. Nauka administratsii y administratyvnoho prava. Zahalna chastyna (za vykladamy profesora Yuriia Paneika) (Bevzenko V ta inshi ukladach, Dakor 2016) (in Ukrainian).

6. O’Koner Dzhozef, Makdermott Iien, Systemne myslennia. Poshuk neordynarnykh tvorchykh rishen (per z anhl, Nash format 2018) (in Ukrainian).

7. Tsyppelius R, Metodyka pravozastosuvannia (per z nim, Yustinian 2016) (in Ukrainian).