З року в рік стан вітчизняного законодавства відображає такі проблеми: необхідність удосконалення процедури розроблення та ухвалення якісних законів; невиправдана кількість нормативно-правових актів, яка значно ускладнює їх застосування; наявність у текстах нормативно-правових актів суперечливих, внутрішньо неузгоджених положень; відсутність належних механізмів забезпечення виконання законодавчих приписів. Такий стан згенерував ідею розроблення спеціального закону для сфери правотворчості. Багаторічна і непроста історія створення такого закону в Україні (про нормативно-правові акти, про закони та законодавчу діяльність, про систему джерел права та під іншими назвами), з одного боку, відображає складність і дискусійність питань, що пов’язані з процесом нормотворчості, а з другого – свідчить про надзвичайну важливість законодавчого регулювання цього процесу для розвитку національної правової системи. Сьогодні зазначена ідея втілена в проєкті Закону України “Про правотворчу діяльність”.

Метою статті є аналіз законопроєкту “Про правотворчу діяльність”, виявлення у ньому позитивних (вдалих, корисних) і недосконалих положень, які доцільно доопрацювати

Bibliography

Edited books

1.‘Zakon Izrailja o tolkovanii terminov 1981 goda’ v Grazhdanskoe zakonodatel’stvo Izrailja (Hejfec M sost i per, Livshic N red, Jurid centr Press 2003) (in Russian).

Journal articles

2. Karmazina K, ‘Zakon “Pro systemu dzherel prava Ukrainy”: aktualnist ta perspektyvy’ [2008] 13 (9) Visnyk Odeskoho natsionalnoho universytetu 101–6 (in Ukrainian).