Нині правотворча діяльність, як одна з основних функцій органів пуб лічної влади, потребує комплексної нормативної регламентації. Адже численні невдалі спроби ухвалення Закону про нормативно-правові акти не дали змоги врегулювати належним чином питання планування правотворчої діяльності, її ефективного здійснення. Хоча нині ухвалено проєкт Закону про правотворчу діяльність, яким визначаються зміст і процедури правотворчої діяльності, встановлюються її принципи, учасники та їх повноваження. Проте передумовою ефективності цього законопроєкту є розроблення однієї із ключових проблемних тем цієї тематики, а саме – форми та змісту права, їх специфіки й особливостей співвідношення з погляду основних концепцій праворозуміння.

Мета статті – розглянути основні концепції та підходи до змісту й форми права у контексті завдань правотворчості та правозастосування.

Встановлено, що інтегративне бачення права стало відповіддю на надмірну диференціацію правових знань, яке спричиняло критичну несумісність між основними напрямами правової думки – теорій природного та позитивного права, історичною та соціологічною школами права. Інтегративний підхід до права виходить із розуміння того, що жодна окрема концептуальна ідея не здатна повною мірою відобразити право як соціальне явище, а тому не може претендувати на беззаперечну істину чи абсолютну об’єктивність. Водночас кожна така теорія, відображаючи окремі значущі його характеристики, дає змогу поєднати їх й відобразити у такий спосіб складне та багатогранне явище, яким є право. Цей акцент передбачає оцінку права водночас і як справедливості (природне право), і як примусового впливу (позитивне право), і як способу подолання та попередження соціальних конфліктів (соціологічна школа права).

Зроблено висновок, що право має розглядатись як таке, що існує та функціонує принаймні у таких формах – свідомості, текстах і поведінці. Право у свідомості – це теорії та концепції, які виступають ідейними засадами правоутворення та правозастосування. Право у текстах об’єктивує його зміст, слугує його визначеності – однаковому розумінню та застосуванню правових норм. Право у діях означає реалізаціюправа в практичному житті, що, власне, й слугує очікуваним результатом правового регулювання.

Bibliography

Edited and translated books

1. Erlikh O. Osnovopolozheniye sotsiologii prava (Grafskiy V, Grevtsov Yu red per s nem, Univer izdat Konsortsium 2011) (in Russian).

2. Kheffe O. Politika. pravo. spravedlivost. Osnovopolozheniya kriticheskoy filosofii prava i gosudarstva (Malakhova V per, Gnozis 1994) (in Russian).

3. Khart Kh L A. Kontseptsiya prava (per s angl, Sfera 1998) (in Russian).

 4. Feinberh Dzh, Koulmen Dzh (red), Filosofiia prava (per z anhl, Vyd-vo Solomii Pavlychko “Osnovy” 2007) (in Ukrainian).

 5. Berzhel Zh-L, Obshchaya teoriya prava (Danilenko V red, per s fr, NOTA BENE 2000) (in Russian).