Відсутність єдиного законодавчого підходу до питання здійснення правотворчої діяльності, визначення видів нормативно-правових актів, їх юридичної сили та ієрархії призводить до суперечливої практики правозастосування і, як наслідок, до порушень прав і свобод людини та громадянина. Реалізація різних законодавчих ініціатив, що часто є неузгодженими між собою або з програмними документами, проблеми системності нормотворчої роботи зумовлені відсутністю належного планування правотворчої діяльності, що не може забезпечити сталий і поступовий розвиток України у визначеному напрямі.

Метою статті є дослідження особливостей планування правотворчої діяльності як важливої стадії створення цілісної та внутрішньо узгодженої системи правових норм, суб’єктів і строків планування, а також надання пропозицій щодо подальшого вдосконалення планування правотворчої діяльності з урахуванням позитивного зарубіжного досвіду.

Планування правотворчої діяльності може розглядатись як нормативно врегульована скоординована діяльність державних органів, що базується на результатах прогнозів та моніторингу, які дають можливість виключити випадкові, непродумані кроки в правозакріпленні, уникнути стихійності та безсистемності правотворчої діяльності, усунути дублювання та колізії в нормативно-правових актах, встановити послідовність їх ухвалення, узгодити роботу державних органів різних рівнів, створити необхідні умови для підготовки документів високої якості.

Суб’єкти правотворчої діяльності з метою визначення головних напрямів та забезпечення гласності правотворчої діяльності застосовують перспективне й поточ не планування. Встановлено, що поточні плани, як правило, складаються і затверджуються суб’єктом нормотворення на термін до одного року і містять визначення видів та назв актів, головних етапів і термінів їх підготовки, а також органів, відповідальних за розроблення проєктів нормативно-правових актів. Зі свого боку перспективні програми правотворчої діяльності складаються і затверджуються суб’єктом нормотворення, зазвичай терміном понад рік, і визначають напрями розвитку правового регулювання суспільних відносин, заходи з кодифікації та систе матизації нормативно-правових актів.

Планування правотворчої діяльності потребує активної позиції тих, хто професійно займається і відповідає за розвиток нормотворчості в органах державної влади, що полягає у постійному моніторингу стану правового забезпечення та ситуації у певній сфері суспільних відносин, періодичному перегляді чинних нормативноправових актів та ініціюванні змін або оновленні тих із них, що вже не спрацьовують і навіть гальмують подальший розвиток. Водночас із метою підвищення ефективності планування правотворчої діяльності, якості нормативно-правових актів та їх змістовної обґрунтованості важливим є також запровадження механізмів юридичного прогнозування, що ґрунтується на науково-технічних i соціальноекономічних прогнозах державного i суспільного розвитку.

Зважаючи на надмірні темпи формування нормативно-правової бази, а також неврегульованість правил і порядку реалізації правотворчої ініціативи, обґрунтовано доцільність ухвалення Верховною Радою України Закону “Про правотворчу діяльність” і створення цілісної системи унормованого, комплексного та скоординованого планування правотворчої діяльності, що має здійснюватися відповідно до визначених програмними правовими актами та міжнародно-правовими зобов’язаннями України напрямів, пріоритетів та цілей, на основі результатів правового моніторингу, юридичного прогнозування та з урахуванням Наукової концепції розвит ку законодавства України.

Bibliography

Authored books

1. Farrar J, Law Reform and the Law Commission (Sweet & Maxwell 2003) (in English).

2. Bohachova O, Zakonotvorennia: teoretyko-prykladni aspekty (Drukarnia Ruta 2012) (in Ukrainian).

3. Fedorenko H, Teoriia derzhavy i prava: navchalno-metodychnyi posibnyk (KNEU 2006) (in Ukrainian).

4. Kovalskyi V, Kozintsev I, Pravotvorchist: teoretychni ta lohichni zasady (Yurinkom Inter 2005) (in Ukrainian).

5. Muzyka L, Kontseptsiia tsyvilno-pravovoi polityky Ukrainy (Palyvoda A. V. 2020) (in Ukrainian). 6. Ryndiuk V, Normotvorcha diialnist: navchalno-metodychnyi posibnyk (KNEU 2009) (in Ukrainian).

7. Tsarkov Y, Razvytye pravoponymanyia v evropeiskoi tradytsyy prava (Yurydycheskyi tsentr Press 2006) (in Russian).

Journal articles

8. Husarov S, ‘Poniattia ta sutnist pravotvorchosti v Ukraini’ (2015) 2 Pravova systema: teoriia i praktyka 57 (in Ukrainian).

 9. Shahan O, ‘Systema pryntsypiv normotvorchosti (2014) 9 Naukovo-informatsiinyi visnyk 67 (in Ukrainian).

10. Shubert E, ‘Pryntsypy pidzakonnoi pravotvorchosti v Ukraini’ (2020) 4 Naukovyi visnyk publichnoho ta pryvatnoho prava 171 (in Ukrainian).

Conference papers

11. Podoliaka A, Zarubizhnyi dosvid perspektyvnoho planuvannia zakonodavchoi diialnosti parlamentu v Planuvannia zakonodavchoi diialnosti parlamentu: materialy mizhnarodnoi nauk.-prakt. Konferentsii (m. Kyiv, 22 chervnia 2010 r.) (Instytut zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy 2011) 49 (in Ukrainian).

Theses

12. Bohachova O, ‘Teoretyko – pravovi zasady ta praktyka zakonotvorennia’ (dys d-ra yuryd nauk 2013) (in Ukrainian).

Websites

13. ‘Planuvannia, yak konstatuiuchyi faktor zakonotvorennia. Shliakhy vdoskonalennia v konteksti retseptsii zarubizhnoho dosvidu’ <http://lawdrafting.org/planing> (accessed: 13.12.2021) (in Ukrainian).

14. Shevchenko H, ‘Problemy normotvorchoi diialnosti subiektiv normotvorennia’ <https:// minjust.gov.ua/m/str_12895> (accessed: 13.12.2021) (in Ukrainian).