Ухвалення Верховною Радою України 16 листопада 2021 р. у першому читанні проєкту Закону України “Про правотворчу діяльність” викликало посилення наукового інтересу до теоретичних і практичних проблем правотворчості, розв’я зання яких може підвищити якість законодавчої роботи і поліпшити її результати.

 Як відомо, важливим елементом правотворчої діяльності й правотворчого процесу є оцінювання законопроєкту під час його розгляду у парламенті, а й іноді на більш ранніх етапах. При цьому головне питання – які критерії потрібно використовувати під час його здійснення. Проте, на жаль, у науковій літературі зазначене питання майже не розглядалося.

 Метою статті є спроба визначення основних критеріїв оцінювання змісту законопроєктів на стадії проведення їх правової експертизи задля визнання його позитивним, негативним чи нейтральним.

Розглянувши вказане питання, автори статті вважають, що оцінювання законопроєкту має включати принаймні чотири основних складових, якими є: 1) оцінювання змісту законопроєкту; 2) оцінювання форми законопроєкту (тобто того, наскільки вдало викладені та скомпоновані його приписи); 3) оцінювання реалістичності законопроєкту (тобто можливості реалізувати його положення на практиці); 4) оцінювання вартості реалізації законопроєкту (інакше кажучи – “ціни законопроєкту”). При цьому вирішальне значення для загальної оцінки законопроєкту має надаватися оцінюванню його змісту. Тривалий практичний досвід оцінювання законопроєктів під час їх науково-правової експертизи засвідчив, що визначальними критеріями, на основі яких мають оцінюватися ідея і зміст законопроєкту, можуть вважатися його справедливість і корисність.

Говорячи про справедливість як критерій оцінки законопроєкту, зазначимо, що, незважаючи на складність самого поняття “справедливість”, законопроєкт може вважатись справедливим, якщо його положення не містять несправедливих приписів і загалом не суперечать загальноприйнятим нині та у сучасному суспільстві уявленням про те, що є справедливим, а що – несправедливим.

Зі свого боку під “корисністю” законопроєкту слід розуміти позитивний ефект від його застосування у разі ухвалення. При цьому користь, яку має принести реалізація законопроєкту, повинна бути значною й помітною в масштабах країни, а при її оцінюванні ми маємо брати до уваги не лише пряму матеріальну (грошову) користь, а й будь-які поліпшення нематеріального характеру в різних сферах суспільного життя.

Отже, за загальним правилом, кожен законопроєкт повинен ухвалюватись законодавцем і ставати законом лише тоді, коли він є справедливим і корисним для суспільства, а дослідження і деталізація відповідних критеріїв оцінювання законопроєкту має стати завданням сучасної юридичної науки України.

Bibliography

Authored books

1. Pigolkin A, Podgotovka proektov normativnyh aktov (Juridicheskaja literatura 1968) (in Russian). 2. Vas’kovskij E, Rukovodstvo k tolkovaniju i primeneniju zakonov (Gorodec 1997) (in Russian).

Edited and translated books

3. ‘XX. Protiv Leptina ob atelii (93)’ v Demosfen, Rechi, t 1 (Pamjatniki istoricheskoj mysli 1994) (in Russian).

4. Nauchnye osnovy sovetskogo pravotvorchestva (Halfina R red, Nauka 1981) (in Russian).

5. Zakonodatel’naja tehnika (Tihomirov Ju red, Gorodec 2000) (in Russian).

Journal articles

6. Korniienko V, ‘Vysnovok pravovoi ekspertyzy: teoretyko-pravovi aspekty’ (2020) 7 Pidpryiemstvo, hospodarstvo i pravo 265–9 (in Ukrainian).

7. Pererva Yu, ‘Deiaki pytannia ekspertyzy zakonoproektiv v Ukraini’ (2008) 42 Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu vnutrishnikh sprav 166–71 (in Ukrainian).

Websites

8. ‘Metodyka otsiniuvannia yakosti zakonoproektiv’ (Hromadianska merezha “OPORA”, 08.07.2014) <https://www.oporaua.org/news/parliament/5793-metodyka-ocinjuvannjajakosti-zakonoproektiv> (accessed: 14.12.2021) (in Ukrainian).