Метою статті є визначення доктринальних орієнтирів для комплексної судової реформи як складової процесу втілення в життя принципу конституційної законності.

                  Стаття присвячена дослідженню актуальних питань забезпечення ефективності судової системи, незалежності судової влади та необхідності формування науково обґрунтованої, вільної від суб’єктивних уподобань концепції розвитку судової системи.

                 У статті стверджується, що внаслідок так званих “судових реформ” в останнє десятиліття національна судова влада виявилася розбалансованою, спотворено функцію правосуддя.

                 Наголошено, що захист права у правовій державі, якої прагне Україна, має розпочинатися на конституційному рівні – із захисту самої Конституції та втілення в життя принципу конституційної законності.

                 Як головне завдання судової реформи в доктрині визначається максимальне зменшення адміністративно-бюрократичного впливу на судову владу та істотне посилення підконтрольності судової системи установчій і контрольній владі народу та його представницьким органам.

                 Серед важливих чинників забезпечення ефективності судової системи у статті визначаються легітимне й повноцінне представництво громадянського суспільства та його інститутів у процесі судочинства, зокрема народних засідателів і присяжних, а також унормування праці судді та оплати цієї праці, яка б стимулювала зростання професійної кваліфікації суддів. Відстоюється необхідність спрощення судової системи, а також відзначено потребу відновити систему військового правосуддя.

                 Обґрунтовується необхідність розроблення на єдиних концептуальних основах комплексного реформування правоохоронної системи та послідовна реалізація низки реформ за окремими напрямами (реформа слідства, реформа конституційної юстиції, реформа судів загальної юрисдикції, реформа прокуратури тощо), синхронізуючи їх із проведенням інших видів судової (правоохоронної) реформи, з одночасним узгодженням із парламентською, адміністративними та муніципальними реформами. Зроблено висновок, що тільки системний комплексний підхід до реформи судової влади в Україні можна вважати насправді науково обґрунтованим, і саме на такий підхід повинна орієнтувати законодавця юридична доктрина України.

Bibliography

Edited books

1. Kistjakovskij B, Filosofija i sociologija prava (sost, primech, ukaz V Sapova, RHGI 1999) (in Russian).

2. Prytyka D, ‘Stvorennia naukovo obgruntovanoi systemy pravosuddia’ v Sviatotskyi O (vidp red), Vlada v Ukraini: shliakhy do efektyvnosti (In Yure 2010) (in Ukrainian).

Conference papers

3. Viiskove pravosuddia v Ukraini: aktualni problemy orhanizatsii ta zdiisnennia: materialy Kruhloho stolu (Iurydychna dumka 2017) (in Ukrainian).

Newspaper articles

4. Shemshuchenko Yu, Yushchyk O, ‘Konstytutsiina zakonnist yak vyznachalna zasada publichnoi vlady’ (2010) 21 Yurydychnyi visnyk Ukrainy 6 (in Ukrainian).

5. Yushchyk O, ‘Kryza vlady chy vlada kryzy?’ Holos Ukrainy (2020) 1 hrudnia (in Ukrainian).

6. Yushchyk O, ‘Rozrubaty hordiiv vuzol’ Holos Ukrainy (2020) 7 zhovtnia (in Ukrainian).