Назва статті | Проблема диспозитивності національно-правового регулювання відносин у сфері імунізації населення в контексті статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод |
---|---|
Автори |
ВОЛОДИМИР ШЕВЕЛА
керівник юридичного відділу ТОВ “Допомога” (Полтава, Україна) shevela.vladimir99@gmail.com
|
Назва журналу | Юридичний журнал «Право України» (україномовна версія) |
Випуск | 3 / 2021 |
Сторінки | 91 - 102 |
Анотація | Більшість сучасних правових держав гарантують на конституційному рівні визнання людини, її життя, здоров’я, честі та гідності найвищою суспільною цінністю. Однак те, що сприймається за нормальних умов буття, як аксіома, константа, може зазнати істотного впливу та тиску під час кризи. Сьогодні гострим є питання боротьби із пандемією COVID-19, складовою якого, зокрема, є закріплення державою обов’язку вакцинації. Проте, як відомо, в суспільстві існують різні погляди навіть на добровільну вакцинацію, і остання викликає інколи панічні настрої серед людей. Наслідком цього може стати відрахування з дитячого садка або школи – як реакція держави на таку поведінки індивіда. Зрозуміло, що далі відбуваються протистояння із державними інституціями у судових тяганинах. Як зрозуміло, з огляду на це постає запитання: чи є допустимим, із погляду фундаментальних принципів функціонування правового суспільства, зокрема принципів справедливості та верховенства права, обмеження певних прав цієї категорії індивідів? Чи можна визнати у цьому випадку примат суспільного інтересу над приватним? Чи не становитиме це непропорційне втручання в особистісну автономію (personal autonomy)? Метою статті є спроба з’ясувати співвідношення приватного інтересу та суспільного, визначити критерії пропорційності можливого обмеження прав індивідів, зокрема гарантованих ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція), у контексті відносин у сфері імунізації населення крізь призму практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Як показують результати дослідження, ЄСПЛ визнає, що неможливо дати вичерпне визначення поняттю “приватне життя”, гарантованому ст. 8 Конвенції.Проте однозначно ця категорія не обмежується “внутрішнім колом”, у якому людина може жити власним особистим життям, і повністю виключати з нього контакти із зовнішнім світом. У низці рішень наголошується на фундаментальному значенні принципів поваги до людської гідності, справедливості, пропорційності, верховенства права особливо в сфері втручання в особистісну автономію людини. Першим рішенням ЄСПЛ щодо дитячої вакцинації є рішення у справі Vavřička and others v. the Czech Republic, в якому він чітко постановив: вимога до тих, хто може бути вакцинований без небезпечних ризиків для здоров’я, зробити щеплення пропорційним. Видається очевидним, і відповідає здоровому глузду, що безпека життя і здоров’я суспільства загалом має надважливе значення для держави, тому реалізація окремих прав окремими індивідами може бути обмежена як пропорційна відповідь на відмову від виконання встановленого законом обов’язку.
|
Ключові слова | вакцинація; охорона здоров’я; право на відмову; пропорційність; приватний інтерес; суспільний інтерес; практика Європейського суду з прав людини |
References | Bibliography
Authored books 1. Shevchuk S, Sudovyi zakhyst prav liudyny: Praktyka Yevropeiskoho Sudu z prav liudyny u konteksti zakhidnoi pravovoi tradytsii (Referat 2007) (in Ukrainian).
Journal articles 2. Pezzotti P, Bellino S, Prestinaci F, Iacchini S, Lucaroni F, Camoni L, Barbieri M M, Ricciardi W, Stefanelli P, Rezza G,‘The impact of immunization programs on 10 vaccine preventable diseases in Italy: 1900–2015’ (2018) 11 Vaccine 1435 (in English). 3. Gubanova O, ‘Shchodo Mekhanizmu Pravovoho Rehuliuvannia Vidnosyn U Sferi Imunizatsii Naselennia’ (2017) 1 Forum Prava <http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index. htm_2017_1_8> (accessed: 19.04.2021) (in Ukrainian). 4. Hrevtsova R, ‘Aktualni problemy pravovoho rehuliuvannia okhorony hromadskoho zdorovia v Ukraini (2015) 1 Administratyvne Pravo I Protses 195. 5. Hutsuliak O ‘Pravove rehuliuvannia oboviazkovoi vaktsynatsii yak zasobu zabezpechennia sanitarno-epidemichnoho blahopoluchchia’ (2020) 4 Publichne Pravo 50 (in Ukrainian). 6. Pashkov V ta Hutorova N, ‘Imunoprofilaktyka v mekhanizmi zabezpechennia ta zakhystu prava na zdorovia’ (2020) 3 Pravo Ukrainy 61 (in Ukrainian). 7. Rabinovych P ta Pankevych I, ‘Zdiisnennia prav liudyny: problemy obmezhuvannia (zahalnoteoretychni aspekty)’ (2001) 3 Pratsi Lvivskoi laboratorii prav liudyny i hromadianyna 107 (in Ukrainian). 8. Rabinovych S, ‘Zahalna Deklaratsiia prav liudyny yak osnova mizhnarodnoi kontseptsii dopustymykh obmezhen osnovopolozhnykh prav’ (2018) 9 Pravo Ukrainy 151 (in Ukrainian).
Websites 9. ‘WHO Coronavirus (COVID-19) Dashboard’ (World Health Organization, 19.04.2021) <https://covid19.who.int/> (accessed: 19.04.2021) (in English). 10. ‘COVID-19 vaccine doses administered, Apr 18, 2021’ (Our World In Data) <https://ourworldindata.org/grapher/cumulative-covid-vaccinations?tab=chart&time= latest> (accessed: 19.04.2021) (in English). 11. Fiks A G, Hunter K F, Russell Localio A, Grundmeier R W, Alessandrini E A, ‘Impact of Immunization at Sick Visits on Well-Child Care’ (2008) 5 Pediatrics <https://pediatrics. aappublications.org/content/pediatrics/121/5/898.full.pdf> (accessed: 19.04.2021) (in English).
|
Електронна версія | Завантажити |