Важливим аспектом процедури банкрутства є належна реалізація завдань арбітражного управління, що забезпечується арбітражним керуючим. Його участь у справі про банкрутство (неплатоспроможність) безпосередньо виявляється у тісних взаємозв’язках із іншими учасниками такого провадження. Ключову роль при цьому відіграє призначення та відсторонення арбітражного керуючого, а також можливий вплив на його діяльність і контроль за нею з боку господарського суду та кредиторів.

Метою статті є поглиблений аналіз правового регулювання участі арбітраж ного керуючого у справі про банкрутство (неплатоспроможність), судової практики, виявлення колізій та прогалин у законодавстві, а також надання пропозицій щодо його удосконалення.

Констатовано, що виявлені неточності у законодавстві свідчать про неналежний стан правового забезпечення відбору та призначення арбітраж ного керуючого на етапі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Аргументовано, що кандидатура арбітражного керуючого повинна оцінюватися з позиції фактів, які мають місце виключно під час розгляду питання про його призначення, уникаючи при цьому необґрунтованих суджень, що можуть спричинити порушення прав учасників справи про банкрутство (неплатоспроможність).

Виділено види відсторонення арбітражного керуючого: добровільне (здійснюється за заявою арбітражного керуючого, як власне волевиявлення) і примусове (за ініціативою господарського суду або за клопотанням учасника провадження у справі). Примусове, зі свого боку, поділяється на відсторонення за наявності і без таких підстав.

Наголошено, що існуючий порядок відсторонення за клопотанням комітету кредиторів арбітражного керуючого порушує прямо перед-бачений принцип незалежності останнього. Вказується, що у випадку звернення комітету кредиторів із таким клопотанням, господарський суд повинен надати йому оцінку також із позиції можливого зловживання правами комітетом кредиторів. Оскільки, наділивши останнього таким правом, законодавець, зокрема, фактично запровадив “підлаштування” арбітражного управління боржником виключно інтересам комітету кредиторів.

У цьому контексті пропонується передбачити обов’язкове обґрунтування підстав для відсторонення та прямої вказівки на обов’язок господарського суду надати оцінку діяльності арбітражного керуючого при розгляді клопотання комітету кредиторів.

Авторка доходить висновків, що нині вбачається створення несприятливих умов для здійснення арбітражного управління в частині повної залежності арбітражного керуючого після призначення судом і впродовж процедури банкрутства від комітету кредиторів.

Bibliography

Authored books

1. Butyrska I, Pravovyi status uchasnykiv spravy pro bankrutstvo (Tekhnodruk 2017) (in Ukrainian). 2. Pryguza P, Dovgan A, Katrechko D, Umysne bankrutstvo: teoriya i praktyka subsydiarnoii vidpovidalnosti: naukovo-praktychnyi posibnyk (Borysfen-pro 2020) (in Ukrainian).Journal articles 3. Butyrskyj A, ‘Koncepciia udoskonalennia zakonodavstva pro nespromozhnist’ (2018) 6 Pravo Ukrainy 87 (in Ukrainian).

 4. Grabovan L, ‘Pravovyi status kredytoriv u Kodeksi Ukrainy z procedur bankrutstva’ (2019) 10 Pidpryyemnycztvo, gospodarstvo i pravo 56 (in Ukrainian).

5. Radzyviliuk V, Poliakov R, ‘Problemy zastosuvannia hospodarsko-protsesualnykh norm u protseduri bankrutstva (neplatospromozhnosti)’ (2020) 7 Pravo Ukrainy 148 (in Ukrainian).

Thesis

6. Kabenok Yu, ‘Pravove rehuliuvannia arbitrazhnoho upravlinnia v protseduri bankrutstva v Ukraini’ (dys kand yuryd nauk, 2019) (in Ukrainian).

Websites

7. Poliakov B, Poliakov R, ‘Zolote telia, abo Arbitrazhnyi keruiuchyi ne rab kredytoriv, a subiekt nezalezhnoi profesiinoi diialnosti za rakhunok ostannikh’ (Zakon i Biznes, 02.05–08.05.2020) (accessed: 15.11.2020) (in Ukrainian).

8. Zhukov S, Zhyla B, ‘Iaki rishennia mozhe pryimaty komitet kredytoriv u spravi pro bankrutstvo’ (Zakon i Biznes, 12.09–18.09.2020) (accessed: 15.11.2020) (in Ukrainian).