Єдність і сталість судової практики в сучасній науці та практиці правозастосування традиційно розглядаються у контексті завдань Верховного Суду, визначених ст. 36 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та процесуальними законами відповідно до форми судочинства. Однак такому фактору єдності судової практики, як стандарт тлумачення нормативно-правових актів, недостатньо приділено уваги, що залишає передумови непередбачуваності права.

 Метою статті є пошук можливостей упорядкування такого невизнаного законодавцем фактору єдності судової практики, як тлумачення норм права, адже межі дискреції суду при здійсненні правосуддя залежать саме від меж тлумачення нормативно-правових актів.

У статті запропоновано переосмислити класичне розуміння поділу влади та його наповнення сучасним контекстом.

Доведено необхідність упорядкування судового правотлумачення за допомогою ухвалення Радою Європи відповідного міжнародного акта – висновку Консультативної ради європейських суддів.

За основу стандарту правотлумачення (правосуддя) запропоновано використовувати шість елементів тлумачення: 1) текст; 2) історія цього тексту; 3) традиції (як цей текст використовувався раніше); 4) прецедент (усталена судова практика); 5) мета положення; 6) наслідки тлумачення.

Доведено, що регламентація правотлумачення необхідна з огляду на досягнення більшої синхронізації судової практики як між Верховним Судом та Європейським судом з прав людини, так і між касаційними судами у складі Верховного Суду.

Запропоновано подальші дослідження щодо співвідношення основних традиційних підходів тлумачення нормативно-правових актів із запропонованим стандартом тлумачення в контексті досягнення правової визначеності та передбачуваності права.

Bibliography

Authored books

1. Breyer S, Active Liberty: Interpreting Our Democratic Constitution (Vintage Books 2005) (in English).

2. Honcharov V, Dynamichne tlumachennia yurydychnykh norm [Pratsi Lvivskoi laboratorii prav liudyny i hromadianyna. Seriia 1: Doslidzhennia ta referaty. Vyp. 27] (Spolom 2013) (in Ukrainian). 3. Karapetov A, Bor’ba za priznanie sudebnogo pravotvorchestva v evropejskom i amerikanskom prave (Ctatut 2011) (in Russian).

Journal articles

4. Antoshkina V, ‘Sposoby tlumachennia v tsyvilnomu pravi ta yikh rol v pravozastosovnii praktytsi’ (2015) 3 Chasopys Kyivskoho universytetu prava 111 (in Ukrainian).

5. Horbatiuk V, ‘Bahatoaspektna protsedura tlumachennia pravovykh norm’ [2016] 1 (16) Informatsiia i pravo 81 (in Ukrainian).

6. Kosovych V, ‘Normatyvna rehlamentatsiia tlumachennia normatyvno-pravovykh aktiv Ukrainy yak peredumova dlia yikh udoskonalennia’ (2013) 11 Nashe pravo 8 (in Ukrainian).

7. Malyshev B, ‘Teleolohichnyi sposib tlumachennia norm prava: zahalnoteoretychni aspekty’ (2011) 10 Advokat 10 (in Ukrainian).

8. Opotiak S, ‘Pro tendentsiiu teleolohichnoho (tsilovoho) tlumachennia’ (2012) 11 Biuleten Ministerstva yustytsii Ukrainy 103 (in Ukrainian).

9. Yevhrafova Ye, ‘Doktrynalne tlumachennia norm prava (zakoniv): pryroda i zdiisnennia’ (2010) 2 Visnyk Akademii pravovykh nauk Ukrainy 44 (in Ukrainian).

Websites

10. Judkovskaja A, ‘Sumerki prav cheloveka i Evropejskij sud’ (Rakurs, 25.03.2016) <https:// racurs.ua/1136-prava-anna-udkovskaya.html> (accessed: 21.05.2021) (in Russian).

11. Kibenko O, ‘Vplyv rishen Velykoi Palaty Verkhovnoho Sudu na zakonotvorchu diialnist’ v Onlain-konferentsiia “Zabezpechennia yednosti sudovoi praktyky: pravovi pozytsii Velykoi Palaty Verkhovnoho Sudu ta standarty Rady Yevropy” <https://supreme. court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/Prezentasia_Kibenko_ zakonotv_dijal.pdf> (accessed: 21.05.2021) (in Ukrainian).