У статті проаналізовано визначення понять “корпоративні права” та “корпоративні відносини”. Звертається увага на недоліки існуючих законодавчих визначень цих понять і вносяться пропозиції щодо їх зміни.

Зазначено, що законодавче визначення поняття корпоративних прав є надто широким, оскільки воно може стосуватися будь-якої господарської організації, включаючи унітарне підприємство (державне, комунальне чи приватне). Тому автор вважає, що корпоративні права можуть належати лише учаснику (засновнику, акціонеру) корпоративного підприємства (крім повних і командитних товариств) та кооперативу. Наводяться аргументи щодо невиправданого віднесення Цивільним кодексом України кооперативів до господарських товариств.

Зроблено висновок, що корпоративні відносини за своєю юридичною природою є господарськими (із майново-господарськими й організаційно-господарськими елементами), а не цивільно-правовими відносинами. На підтвердження цього наводяться такі аргументи: конкретний суб’єктний склад корпоративних відносин (наявність серед суб’єктів корпоративних відносин органів господарської організації корпоративного типу); відсутність юридичної рівності суб’єктів корпоративних відносин; головним чином, організаційний характер відносин корпоративного управління; відносний характер майнової незалежності суб’єктів корпоративних відносин.

Таким чином, корпоративні відносини можна кваліфікувати як внутрішньогосподарські відносини, правове регулювання яких повинно здійснюватися нормами господарського (економічного) законодавства (насамперед Економічного кодексу України та законами про певні види товариств і кооперативів), підгалуззю якого є корпоративне законодавство, а також локальними нормативними актами.

Однак не виключено, що з часом корпоративне законодавство може бути кодифіковане в Корпоративному кодексі України. Така кодифікація дасть змогу уникнути невиправданого дублювання норм для певних видів товариств, призведе до значного зменшення кількості правил щодо них та їх уніфікації, а також посилить принципи корпоративного управління (не лише для акціонерних, а й для інших видів товариств і кооперативів) на рівні закону.

 Стверджується, що визнання корпоративних відносин категорією цивільного права може призвести до того, що справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, і охоплюються поняттям “справи у спорах, що виникають у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності”, які нині розглядаються господарськими судами України (п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України), будуть визнані цивільними справами, а отже, передані до цивільної юрисдикції загальних судів.

Bibliography

Authored books

1. Kontseptsiia onovlennia Tsyvilnoho kodeksu Ukrainy (ArtEk 2020).

 Edited books

2. Shcherbyna V, ‘Korporatyvnыe otnoshenyia kak predmet pravovoho rehulyrovanyia’ v Maidanyk R (red), Almanakh tsyvylystyky: sbornyk statei, vyp 1 (Pravova ednyst 2008) (in Russian).

Journal articles

3. Ivanyuta N, Kolosov R, ‘Korporatyvni prava: dualizm pravovoyi pryrody’ (2020) 6 Pravo i suspilʹstvo 27–33 (in Ukrainian).

 4. Shcherbyna V, ‘Pravova pryroda korporatyvnykh vidnosyn’ (2006) 7 Ukrayinske komertsiyne pravo 10–4 (in Ukrainian).

5. Symonyan Yu, ‘Pravova pryroda korporatyvnykh vidnosyn’ (2008) Aktualni problemy derzhavy i prava 268–72 (in Ukrainian).