У Киргизстані конституційні зміни форми правління супроводжували і юридично оформляли важливі події в політичному житті країни. Перша Конституція суверенного Киргизстану від 5 травня 1993 р. заснувала у країні типову для пострадянського простору президенціалізовану форму правління. Більшістю своїх юридичних ознак вона тяжіла до президентської республіки і все-таки не була їй тотожна. Беручи до уваги відсутність дуалізму виконавчої влади, неможливо було вважати її і змішаною республікою. Ця форма правління неодноразово піддавалася різновекторним корективам. Конституційні зміни від 21 жовтня 2007 р. забезпечили відчутну парламентаризацію форми правління, однак загалом не подолали її авторитарної сутності. У Конституції Киргизстану в редакції від 21 жовтня 2007 р., як зазначала Європейська комісія “За демократію через право” (Венеційська комісія), була ‘збережена напівпрезидентська система, але <…> насправді політичні повноваження знову зосереджені в руках Президента’. Принциповий перегляд форми правління стався в 2010 р., коли на референдумі було схвалено нову Конституцію Киргизстану. Конституція Киргизстану від 27 червня 2010 р. закріпила змішану республіканську форму правління.

11 квітня 2021 р. у Киргизстані відбувся конституційний референдум, на якому було схвалено зміни до Основного Закону держави. Цього ж дня відбулися вибори Президента Киргизстану, на яких переміг виконувач обов’язків Президента, політик С. Жапаров. Це чітко засвідчило роль суб’єктивного чинника в конституційному процесі. Конституційні зміни стосувалися всіх розділів Конституції Киргизстану, однак їх найважливішим наслідком стало запровадження нової еклектичної форми правління з гіпертрофованим конституційним статусом президента. Авторитарний потенціал цієї форми правління високий, як у класичної президентської республіки, що дає підстави очікувати ерозії незміцнілих інститутів демократії і розвитку в країні явища суперпрезидентства.

У науковій статті досліджено юридичні ознаки запровадженої конституційним референдумом 11 квітня 2021 р. форми правління, здійснено спробу її коректної класифікації, проаналізовано її вади.

Bibliography

Authored books

1. Krasnov M, Shablinskij I, Rossijskaya sistema vlasti: treugol’nik s odnim uglom (Institut prava i publichnoj politiki 2008) (in Russian).

 2. Chirkin V, Glava gosudarstva. Sravnitel’no-pravovoe issledovanie (Norma: Infra-M 2010) (in Russian).

Edited and translated books

3. Sartori Dzh, Porivnialna konstytuciina inzheneriia: doslidzhennia struktur, motyviv i rezulitativ (per z 2-ho anhl vyd, ArtEk 2001) (in Ukrainian).

Journal articles

4. Shapoval V, ‘Vykonavcha vlada v Ukraini u konteksti formy derzhavnoho pravlinnia (dosvid do pryiniattia Konstytutsii Ukrainy 1996 roku)’ (2016) 3 Pravo Ukrainy (in Ukrainian).

5. Shapoval V, ‘Vykonavcha vlada v Ukraini u konteksti formy derzhavnoho pravlinnia (dosvid pislia pryiniattia Konstytutsii Ukrainy 1996 roku)’ (2016) 4 Pravo Ukrainy (in Ukrainian).