Принципи цивільного права України є керівними нормами, які визначають зміст і напрями правового регулювання цієї галузі, зокрема й споживчих договорів. Однією з основоположних засад є добросовісність як орієнтир для визначення меж належної поведінки сторін споживчих правовідносин, їх взаємних прав та обов’язків, зокрема й таких, що прямо не передбачені ні законом, ні договором. Вплив добросовісності на диспозитивний характер споживчих правовідносин, свободу розсуду і волевиявлення сторін потребує глибокого наукового дослідження в контексті стрімкого зростання кількості споживчих договорів та динамічного розвитку споживчих відносин на сучасному етапі, особливо зважаючи на неабиякий розвиток технологій.

Метою статті є аналіз наукових підходів до принципу добросовісності, а також з’ясування його значення у цивільно-правовому регулюванні договірних зобов’язань в Україні, зокрема у сфері споживчого права, вивчення ролі добросовісності та похідних категорій у регулюванні споживчих договорів. На основі отриманих результатів зробити науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення існуючого механізму забезпечення функціонування принципу добросовісності в правовідносинах між споживачем і продавцем (виробником, виконавцем).

Стаття присвячена принципу добросовісності як одному з основоположних у цивільному праві України. Детально аналізується поняття “добросовісність”, а також його складові. Особливу увагу зосереджено на критеріях добросовісної поведінки учасників споживчих договорів. Визначено категорії, похідні від принципу добросовісності в законодавстві України, що стосуються регулювання споживчих договорів. Запропоновано вдосконалення чинного законодавства стосовно більш точного та повного охоплення правовим регулюванням сфери споживчих договорів у світлі основоположної засади – добросовісності.

Здійснений науковий аналіз дав змогу дійти висновку, що роль принципу добросовісності в регулюванні споживчих договорів у цивільному праві України лише зростає, і цей принцип залишається провідним при виконанні сторонами споживчого зобов’язання. У зв’язку з цим подальшого наукового дослідження потребує потенціал зазначеної засади для майбутніх видів споживних договорів.

Bibliography

Edited books

1. Dzera O (red), Dohovirne pravo Ukrainy. Zahalna chastyna: navchalnyi posibnyk (Iurinkom Inter 2008) (in Ukrainian).

2. Dzera O (red), Tsyvilne pravo Ukrainy. Zahalna chastyna (Iurinkom Inter 2008) (in Ukrainian).

Journal article

3. Banasevych I, ‘Spozhyvchyi dohovir: poniattia ta oznaky’ [2018] 5 (1) Naukovyi visnyk publichnoho ta pryvatnoho prava 76–80 (in Ukrainian).

4. Volovyk O, ‘Evoliutsiia mety dohovirnoho prava kriz pryzmu ekonomichnoho pidkhodu: istoriia ta suchasni tendentsii’ (2013) 2 Visnyk Vyshchoi rady yustytsii 125–38 (in Ukrainian).

5. Hrynko R, ‘Shchodo pytannia pro vykonannia tsyvilno-pravovoho zobov’iazannia’ (2016) 21 Chasopys tsyvilistyky 37–42 (in Ukrainian).

6. Nazarova V, ‘Pryntsyp dobrosovisnosti u systemi zakonodavstva Ukrainy’ [2019] 9 (49) Wschodnioeuropejskie Czasopismo Naukowe: East European Scientisic Journal 65–70 (in Ukrainian).

Conference papers

7. Borysova V, ‘Bazovi pryntsypy tsyvilnoho prava Ukrainy’ v Materialy shchorich noi naukovo-praktychnoi konferentsii, prysviachenoi svitlii pam’iati Oleksandra Anatoliiovycha Pushkina “Problemy tsyvilnoho prava ta protsesu” (Kharkivskyi natsionalnyi universytet vnutrishnikh sprav 2018) 12–5 (in Ukrainian).

Websites

8. Haro H, Bobak O, ‘Nepoimenovani dohovory: holovne – vyznachyty pravyla hry’ (Zakon i Biznes, 10.11.2017) <https://zib.com.ua/ua/print/130675-nepoimenovani_ dogovori_golovne_viznachiti_pravila_gri.html> (accessed: 08.09.2021) (in Ukrainian).

9. Prokopenko V, ‘Naukovo-praktychnyi komentar do st. 3 Tsyvilnoho kodeksu Ukrainy’ <http://www.jurists.org.ua/civil-law/2574-naukovo-praktichniy-komentar-do-st-3civlnogo-kodeksu-ukrayini.html> (accessed: 08.09.2021) (in Ukrainian).