Повідомлення про підозру має визначальне значення як для кримінального провадження загалом, так і для особи, яка набуває статусу підозрюваного, зокрема. Аналіз норм Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) свідчить про відсутність чіткої й однозначної позиції законодавця при регулюванні порядку набуття статусу підозрюваного особою, яка не з’являється за викликом для вручення повідомлення про підозру.

Метою статті є комплексний аналіз кримінального процесуального законодавства, наукових підходів, прецедентної практики Європейського суду з прав людини та вітчизняної правозастосовної практики щодо набуття статусу підозрюваного особами, яким не можливо безпосередньо вручити письмове повідомлення про підозру.

У частині 1 ст. 278 КПК України визначено, що у разі неможливості вручення повідомлення про підозру у день його складання, воно здійснюється у спосіб, передбачений для вручення повідомлень. Буквальне тлумачення цієї норми дає змогу стверджувати, що у випадку неможливості безпосереднього вручення письмового повідомлення про підозру, воно здійснюється за правилами виклику у кримінальному провадженні (через надіслання поштою, електронною поштою, вручення під розписку дорослому члену сім’ї тощо). Повідомлення про підозру у порядку, передбаченому для здійснення викликів, не дає змоги в повному обсязі виконати вимоги кримінального процесуального законодавства (зокрема, щодо повідомлення прав підозрюваному та їх роз’яснення) і не відповідає принципу верховенства права, складовою якого є вимога правової визначеності моменту набуття особою статусу підозрюваного. Процедура “заочного повідомлення про підозру” є необхідною у разі здійснення спеціального досудового розслідування, коли кримінальне провадження здійснюється за відсутності підозрюваного. Особа може набути статусу підозрюваного без безпосереднього вручення такого процесуального документа,лише у разі, якщо це не можливо здійснити через невстановлення її місцезнаходження. Необхідність заочного повідомлення про підозру у цьому випадку обумовлена потребою оголошення особи в розшук, що не можна здійснити без надання їй статусу підозрюваного.

Перехід від загального до особливого (заочного) порядку набуття статусу підозрюваного може відбуватися лише у виняткових випадках за наявності вагомих для цього підстав, що обумовлено конкуренцією публічних і приватних інтересів у кримінальному провадженні. Неможливість безпосереднього вручення повідомлення про підозру обумовлена як відсутністю особи за місцем проживання і відсутністю відомостей про її місцезнаходження, так і неявкою особи на виклик у разі її перебування за кордоном чи на тимчасово окупованій території України.

Bibliography

Journal articles

1. Kaplina O, ‘Povidomlennia pro pidozru: protystoiannya pravovikh pozytsii storin obvynuvachennia ta zakhystu’ (2017) 12 Pravo Ukrainy 74–81 (in Ukrainian).

Newspaper articles

2. Hlynska N, Loboyko L, Shylo O, ‘Povidomlennya pro pidozru: pravomirnist zastosuvannia poriadku, peredbachenoho KPK dlia vruchennia povidomlen’ [2017] 45 (1166) Yurydychnyi visnyk Ukrainy (in Ukrainian).

Websites

3. Sukhov U, ‘Povidomlennia pro pidozru osobi: analiz okremykh aspektiv pozytsiyi Velykoii Palaty Verkhovnoho Sudu shchodo spetsialnykh subiektiv’ (SudebnoYurydycheskaya hazeta) <https://sud.ua/ru/news/blog/172318-povidomlennya-propidozruosobi-analiz-okremikh-aspektiv-pozitsiyi-velikoyi-palati-verkhovnogo-suduschodospetsialnikh-subyektiv> (accessed: 13.09.2021) (in Ukrainian).