Трудові гарантії працівників, які стали до лав Збройних Сил України (ЗСУ) в умовах воєнного стану є одними з найважливіших у трудовому законодавстві. У наукових джерелах неодноразово наголошувалось на необхідності реформувати трудове законодавство. Єдиним раціональним шляхом та об’єктивною необхідністю є рекодифікація правових актів у сфері праці. Варто підкреслити, що хоча чинний Кодекс законів про працю України (КЗпП України) у багатьох аспектах і застаріли, проте функцію захисту працівників в окремих питаннях виконує. Йдеться, зокрема, і про ст. 119 КЗпП України, яка визначає гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків.

Особливої актуальності ця гарантійна норма трудового законодавства набуває в умовах війни. 20 лютого 2014 р. Російська Федарація здійснила і продовжує здійснювати сьогодні акт неспровокованої, повномасштабної агресії проти незалежної, суверенної та демократичної держави Україна.

Динаміка законодавчих змін призвела до різності правозастосування приписів ст. 119 КЗпП України, що згодом стало предметом розгляду Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду (КЦС ВС) .

У статті наголошується на надважливості захисту Батьківщини. Про це, зокрема, йдеться в Конституції України у контексті особливого правового статусу та вищого рівня захисту з боку держави як професійних військових, так і тих, хто в часи війни став до лав ЗСУ.

Трудові гарантії були і залишаються вагомим інструментом захисту працівників, які в умовах війни стають до лав ЗСУ. Ці гарантії є розвитком приписів Конституції України. У статті наводиться практика Конституційного Суду України щодо захисту соціально-трудових прав військовослужбовців. Сформульовано критичні зауваження щодо рішення суду від 6 квітня 2022 р. № 1-р(II)/2022.

Проаналізовано актуальну практику КЦС ВС щодо застосування ст. 119 КЗпП України, де зосереджується на типових помилках, які допускалися судами та чітко зафіксовані випадки порушення роботодавцями чинного трудового законодавства.

Викладено критичні зауваження щодо нової редакції ст. 119 КЗпП України від 1 липня 2022 р. щодо виключення припису (гарантії) про збереження, окрім місця роботи та посади, також середнього заробітку.