Здійснення диференціації кримінальної відповідальності з метою максимального забезпечення принципу справедливості є складним завданням. Тож законодавцю необхідно уважно застосовувати засоби для диференціювання такої відповідальності й аналізувати, чи є критерії для здійснення останньої загалом.

Метою статті є аналіз того, чи законодавець, проводячи диференціацію кримінальної відповідальності, здійснює її саме спираючись на критерії зміни суспільної небезпечності базового кримінально караного посягання з урахуванням певних диференціюючих ознак, а також враховує й характеристики особи, яка вчинила таке діяння. Також порівняти положення проєкту Кримінального кодексу України, який оприлюднений робочою групою, і дослідити його саме з погляду здійснення диференціації кримінальної відповідальності.

Під час дослідження використано низку загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема порівняльний, догматичний, структурний, метод аналізу та синтезу, індукції та дедукції тощо.

Наведено аргументи на підтвердження таких тез: диференціація кримінальної відповідальності повинна проводитися лише за тими ознаками, які суттєво змінюють суспільну небезпечність вчиненого кримінально караного діяння; вона обов’язково повинна проводитися щодо найбільш поширених на практиці кримінальних правопорушень; за діяння, які є менш поширеними на практиці, необхідно диференціювати кримінальну відповідальність лише з урахуванням тієї ознаки, яка різко змінює суспільну небезпечність вчиненого; диференціація має бути своєчасною; диференціація кримінальної відповідальності з урахуванням іншого критерію – характеристик особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинна бути зведена до мінімуму.

Авторці вдалося порівняти диференціацію кримінальної відповідальності у чинному кримінальному законі та проєкті нового Кримінального кодексу України 2019 р. у частині врахування множинності, співучасті та стадій вчинення кримінального правопорушення. У результаті дослідження поставлено під сумнів доцільність відмови від такої диференціюючої ознаки, як повторність, відмови від диференціювання кримінальної відповідальності у разі вчинення кримінального правопорушення групою осіб без попередньої змови.

Необхідно підсумувати, що як би автори будь-якого закону, законодавець не намагалися врахувати всі можливі нюанси, які виникають чи можуть виникнути на практиці, все одно залишається певний пласт питань, які вони випустять зі своєї уваги і який потім стане проблемним у правозастосуванні.

Bibliography

Journal articles

1. Antoniuk N, ‘Zminy do rozdiliv proty osnov natsionalnoi bezpeky: kryminalizatsiia chy dyferentsiatsiia kryminalnoi vidpovidalnosti’ (2022) 11 Pravo Ukrainy 40 (in Ukrainian). Websites 2. Proiekt Kryminalnoho kodeksu Ukrainy <https://newcriminalcode.org.ua/upload/ media/2023/01/30/proyekt-kryminalnogo-kodeksu-ukrayiny-stanom-na-30-01-2023. pdf> (accessed: 30.01.2023) (in Ukrainian).