Завданням адміністративно-правового регулювання у сфері містобудівної діяльності є досягнення балансу між відповідними приватними і публічними інтересами, тобто забезпечення сприятливих умов для реалізації будівельної діяльності та безпеки учасників зазначених відносин завдяки мінімізації ризиків завдання шкоди, які виникають у зв’язку з провадженням такої діяльності. У межах реалізації останнього завдання створюється правовий механізм контролю за дотриманням встановлених норм, а також механізм реагування на виявлені порушення, основу якого становить адміністративна відповідальність. Нормативне регулювання відносин адміністративної відповідальності у сфері містобудівної діяльності пере буває у стані перманентного удосконалення, але останнім часом цей інститут зазнав суттєвих змін.

Метою статті є аналіз нової нормативної конструкції адміністративної відповідальності у сфері містобудівної діяльності порівняно з попередньою та оцінка її придатності для ефективної реалізації. На підставі проведеного аналізу зроблено висновок, що передбачена новою редакцією Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” нормативна конструкція адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері містобудування є недосконалою, а притаманні їй вади не дають змоги сподіватися на її ефективність. Нормативна конструкція відповідальності, призначена для реалізації адміністративними судами, не відповідає вимогам організації позовного провадження з огляду на неможливість використання в її межах позовної форми звернення до суду. Зі свого боку нормативна конструкція відповідальності, призначена для провадження у межах повноважень органу державного містобудівного нагляду, не забезпечує об’єктивності у розгляді справ про правопорушення та значною мірою унеможливлює оскарження його рішень щодо застосування санкцій.

Bibliography

Edited books

1. Smokovich M, Bevzenko V, Administrativnyi proces Ukrainy: teoriya, praktyka: pidruchnyk (Bevzenko V red, 2020).