Назва статті | Парламентаризм і його складові у сучасній юридичній науці |
---|---|
Автори |
НАДІЯ МАКСІМЕНЦЕВА
докторка юридичних наук, доцентка, старша радниця юстиції, доцентка кафедри парламентаризму Навчально-наукового інституту публічного управління та державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна) ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-7774-1948 Researcher ID: ABJ-9251-2022 nmaksime@yahoo.com
ТЕТЯНА КОРНЯКОВА
докторка юридичних наук, професорка, завідувачка кафедри адміністративного і кримінального права Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара (Дніпро, Україна) ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-5993-0745 tvkorniakova@gmail.com
МАКСИМ МАКСІМЕНЦЕВ
доктор юридичних наук, заступник директора ТОВ “Юридичне бюро ‘АЛЬМЕГА’” (Київ, Україна) ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-1173-9113 Researcher ID: GLT-6062-2022 maksiments@yahoo.com |
Назва журналу | Юридичний журнал «Право України» (україномовна версія) |
Випуск | 2 / 2023 |
Сторінки | 91 - 110 |
Анотація | У статті проведено аналіз поняття “парламентаризм”, визначено характерні ознаки у сучасній юридичній науці та встановлено його складові на підставі норм чинного законодавства України. Це дає змогу не тільки зрозуміти сутність і глибину парламентаризму як категорії теорії держави і права, особливо конституційного права, а й основного системоутворюючого поняття системи орга нізації державної влади в Україні загалом. Метою статті є виокремлення особливостей, характерних ознак парламентаризму як системи організації державної влади, режиму здійснення державної влади і певної системи організації та функціонування верховної державної влади, взаємодії держави і суспільства, державного управління суспільством і форми обмеження державної влади. Визначено, що характерними ознаками парламентаризму можна назвати наявність парламенту, представницького органу, який займає пріоритетне становище серед інших органів держави, здійснює захист прав і свобод людини і громадянина та законодавчу функцію, інші виключні, належні тільки парламенту функції; наявність чіткого розподілу влади із пріоритетом законодавчої та чітким обмеженням узурпації влади, особливо з боку виконавчої влади, з метою її обмеження, фактично контроль парламенту за виконавчою владою у такому сенсі; обмеження державної влади, попередження її узурпації; угода із суспільством, засіб налагодження діалогу через наявність ефективного парламенту, здатного дійсно виконувати поставлені законодавчі та парламентські контрольні функції у системі державної влади; реалізація інтересів громадян через ухвалення законодавства, яке відображає реальні потреби суспільства; здійснення функції захисту прав і свобод людини та громадянина через ефективне здійснення повноважень омбудсмена. Крім того, зроблено висновок, що складовими парламентаризму доцільно визнати дві форми, а саме безпосередні й опосередковані, без яких фактично не можна говорити про наявність і навіть появу ознак парламентаризму в організації державної влади. Опосередкованими можна визнати такі форми, як народовладдя, установча влада народу, суверенітет влади народу; механізм реалізації влади народу; вибори як форма реалізації представницької влади; та безпосередніми, такими, що становлять зміст парламентаризму, є державна влада; узурпація, обмеження державної влади; парламент і його діяльність у системі парламентаризму, конституційноправова відповідальність як гарантія парламентаризму.
|
Ключові слова | парламентаризм; державна влада; народовладдя; обмеження державної влади; установча влада народу; вибори; суверенітет влади; представницька влада; парламент |
References | Bibliography Authored books 1. Dudash T, Praktyka Yevropeiskoho sudu z prav liudyny: navchalnyi posibnyk (Alerta 2018) (in Ukrainian). 2. Kovaliv M, Havryltsiv M, Blikhar M, Konstytutsiine pravo Ukrainy: navchalnyi posibnyk (Liha-pres 2014) (in Ukrainian). 3. Maksakova R, Konstytutsiino-pravovi problemy orhanizatsii ta realizatsii ustanovchoi vlady v Ukraini (Klasychnyi pryvatnyi universytet 2012) (in Ukrainian). 4. Shcherbaniuk O, Narodnyi suverenitet u teorii polityko-pravovykh vchen: istorychna shkola. Knyha I (Lohos 2013) (in Ukrainian). 5. Topolevskyi R, Fedina N, Teoriia derzhavy i prava: navchalnyi posibnyk (LvDUVS 2020) (in Ukrainian).
Edited and translated books 6. Teoriia derzhavy ta prava: navchalnyi posibnyk (Husariev S, Tykhomyrov O red, Osvita Ukrainy 2017) (in Ukrainian). 7. Teoriia ta praktyka zastosuvannia Konventsii pro zakhyst prav liudyny i osnovopolozhnykh svobod: kompendium (Serdiuk O, Yakoviuk I red, Pravo 2017) (in Ukrainian). 8. Yevropeiskyi demokratychnyi dorobok u haluzi vyborchoho prava: Materialy Venetsianskoi Komisii, Parlamentskoi Asamblei, Komitetu Ministriv, Konhresu mistsevykh i rehionalnykh vlad Rady Yevropy (per z anhl Kliuchkovskyi Yu red, vyd 2-he, vypr i dopovn, 2009) (in Ukrainian).
Journal articles 9. Goshovska V, Danylenko L, Dudko I, Makarenko L, Maksimentseva N, ‘Formation of political leaders in countries of democratic transit: experience for Ukraine’ (2021) 1–2 Laplage em Revista 384 (in English). 10. Barabash Yu, ‘Ustanovcha vlada narodu yak konstytutsiinyi fenomen’ (2009) 11 Pravo Ukrainy 79 (in Ukrainian). 11. Skrypniuk O, ‘Teoretychni pidkhody do rozghliadu poniattia “narodnyi suverenitet”’ (2015) 56 Aktualni problemy polityky 84 (in Ukrainian).
|
Електронна версія | Завантажити |