У статті висвітлено проблему, пов’язану з недосконалістю нормативно-правового регулювання застосування негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових засобів для одержання доказів у кримінальному провадженні, що на практиці створює умови для зловживань правом зі сторони обвинувачення (слідчого, прокурора) та обмеження (порушення), прав і свобод людини.

Мета статті полягає в дослідженні окремих аспектів розмежування підстав проведення негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів, а також інших пов’язаних із цим питань, що призводять до зловживання слідчим, прокурором своїм правом на ініціювання питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій за відсутності фактичних підстав для їх проведення.

У статті досліджено проблемні питання документування злочину, вчинення якого лише планується у межах кримінального провадження за допомогою негласних слідчих (розшукових) дій, а не в межах оперативно-розшукової справи через проведення оперативно-розшукових заходів. Акцентовано увагу на необхідності чіткого розмежування підстав проведення оперативно-розшукових заходів і негласних слідчих (розшукових) дій. Зазначено, що змішування оперативно-розшукової та кримінальної процесуальної діяльності створює передумови для зловживання слідчим, прокурором своїм правом на ініціювання питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно особи, щодо якої відсутні відомості (докази) про вчинення нею злочину. Такі дії призводять до невиправданого обмеження конституційних прав і свобод людини і, навіть, до їх порушення. Доведено, що механізм забезпечення прав і свобод людини під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій є неефективним, оскільки через особливості умов, в яких вони проводяться, та відсутність гарантій належного інформування особи про тимчасове обмеження її конституційних прав, запобігти недоцільному та необґрунтованому їх проведенню фактично неможливо.

З метою уникнення зловживань із боку слідчого, прокурора необхідно посилити гарантії отримання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій та удосконалити процедуру ознайомлення осіб, стосовно яких проводились такі дії, з рішеннями, на підставі яких вони проводились. Ефективним було б передбачити судовий контроль за виконанням прокурором положень ст. 253 Кримінального процесуального кодексу України через встановлення обов’язку останнього інформувати слідчого суддю про належне повідомлення осіб із долученням підтвердження такого повідомлення, оскільки, як показує практика, перевірити виконання цих положень не видається можливим. Одночасно й посилення відповідальності прокурора за невиконання або неналежне виконання обов’язку щодо забезпечення прав людини при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій сприяло б забезпеченню прав людини.

Bibliography

Authored book

1. Bahrii M, Lutsyk V, Protsesualni aspekty nehlasnoho otrymannia informatsii: vitchyznianyi ta zarubizhnyi dosvid (Pravo 2017) (in Ukrainian).

Edited book

 2. Kryminalnyi protsesu Ukrainy: akademichnyi kurs, t 1: Zahalna chastyna (Nor V, Bobechko N ed, LNU im Ivana Franka 2021) (in Ukrainian).

Journal articles

3. Kolesnyk Yu, ‘Zabezpechennia prav i svobod liudyny pid chas provedennia nehlasnykh slidchykh (rozshukovykh) dii v kryminalnomu provadzhenni’ [2015] (12) 3 (34) Visnyk Akademii advokatury Ukrainy 78–82 (in Ukrainian).

4. Myroshnychenko Yu, ‘Faktychni pidstavy nehlasnykh slidchykh (rozshukovykh) dii: problema dostatnosti’ [2019] 1 (26) Prykarpatskyi yurydychnyi visnyk 217–20 (in Ukrainian).

 5. Neskoromnyi D, ‘Nehlasni slidchi (rozshukovi) dii: yurydychni ta faktychni pidstavy yikh provedennia’ (2015) 2 Visnyk Lvivskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav 303–12 (in Ukrainian).

Theses

6. Trepak V, ‘Teoretyko-prykladni problemy zapobihannia ta protydii koruptsii v Ukraini’ (dys d-ra yuryd nauk, 2020) (in Ukrainian).