Російсько-українська повномасштабна війна, розпочата 2022 р., та окупація значної території України призвели до появи на цих територіях фактично двох законодавчих систем – національної та окупаційної. Призначення посадових осіб, проведення псевдореферендумів, видача нормативно-правових актів, створення альтернативних адміністрацій на захоплених територіях повсякчас виправдовуються категорією “легальності”.

 У статті проводиться глибокий аналіз змісту категорії “легальність”, доводиться думка, що у демократичних державах ця категорія може визначатись як “закріплена законом”, із вказівкою на формальний спосіб закріплення правової норми. Натомість у відносинах революції, боротьби й окупації, “легальність” варто визначати по-іншому, а саме як “закріплення у вигляді нормативного акта”, у недемократичних державах і режимах це поняття не може ототожнюватись із поняттям “правовий закон”. Особливого значення в умовах війни й окупації набуває поняття “легітимний”, оскільки існування двох законодавчих систем, що має місце на окупованих територіях, передбачає для громадян можливість вибору тієї, яку він визнає і якій бажає підкорюватись.

У статті наводяться приклади того, як Україна створює умови для врегулювання правовідносин на окупованих територіях та вирішує суперечливі правові питання з посиланням на загальновизнані правові принципи. У таких умовах одним із найбільш вразливих правових принципів є принцип правової визначеності.

Метою статті є аналіз змісту категорій “легальність”, “легітимність” та їхня взаємодія з принципом правової визначеності у сучасних політико-правових обставинах.

Для досягнення поставленої мети використовувались системно-структурний, порівняльний методи, методи аналізу і синтезу, формально-логічний метод і метод узагальнення.

Під час дослідження вдалося з’ясувати, що принцип правової визначеності, зокрема його вимоги ясності, чіткості, послідовності правового регулювання, стабільності, передбачуваності, перебувають під загрозою в обставинах, що склалися, а однією з найбільш порушених є вимога поваги до легітимних очкувань громадян. В умовах війни й окупації поняття “легальний” і “легітимний” окупаційною владою використовується для надання їхнім діям правового характеру. Проте сама лише форма акта як нормативного не може бути достатньою підставою для такого твердження.

Зроблено висновок про необхідність розмежування значення категорії “легальний” у демократичному правовому режимі та у недемократичному. Надання акту форми нормативного не є достатньою підставою для визнання його “законним” у недемократичному правовому режимі, запропоновано цю категорію трактувати як “закріплений у формі закону”. Натомість у демократичному правовому режимі категорія “легальний” означає законний, оскільки процедура ухвалення законодавчого акта передбачає дотримання основоположних принципів права.

Bibliography

Authored books

1. Pankratova V, Pryntsyp pravovoi vyznachenosti: zahalnoteoretychna kharakterystyka (VAITE 2016) (in Ukrainian).

Encyclopedias

2. Riznyk S, ‘Lehalnist’, Entsyklopediia Suchasnoi Ukrainy (Dziuba I, Zhukovskyi A, Zhelezniak M ta inshi redkol, NAN Ukrainy, NTSh, Instytut entsyklopedychnykh doslidzhen NAN Ukrainy 2016) <https://esu.com.ua/article-54010> (accessed: 21.01.2023) (in Ukrainian).

3. Yurydychna entsyklopediia, t 3 (Shemshuchenko Iu holov red kol, Ukrainska entsyklopediia 2001) (in Ukrainian).

Journal articles

4. Dudchenko V, ‘Lehitymnist i lehalnist: pytannia spivvidnoshennia’ (2005) 26 Aktualni problemy derzhavy i prava 58–64 (in Ukrainian).

5. Fedorenko V, Yukhymiuk O, Adler O, ‘Porushennia osnovopolozhnykh prav liudyny vnaslidok viiskovoi arhesii Rosiiskoi Federatsii proty Ukrainy u 2022 rotsi ta mekhanizmy prytiahnennia voiennykh zlochyntsiv do yurydychnoi vidpovidalnosti’ [2022] 2 (20) Ekspert: paradyhmy yurydychnykh nauk i derzhavnoho upravlinnia 32–59 (in Ukrainian).

6. Kalienichenko L, ‘Poniattia ta oznaky derzhavno-pravovoho prymusu’ [2017] 3 (78) Visnyk KhNUVS 21–30 (in Ukrainian).

7. Koval O, ‘Teoretyko-pravovi zasady lehitymnosti derzhavnoi vlady’ (2016) 23 Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Seriia: Yurysprudentsiia 32–5 (in Ukrainian).

8. Muzyka I, ‘Problema lehalnosti ta lehitymnosti norm prava u sotsiolohichnomu pravorozuminni: istoryko-pravovyi aspekt’ (2011) 3 Chasopys Kyivskoho universytetu prava 31–5 (in Ukrainian).

9. Nazarenko O, ‘Lehitymnist ta lehalnist derzhavnoi vlady: naukovo-pravovyi analiz’ [2017] 4 (2) Pravo i suspilstvo 22–5 (in Ukrainian).

10. Onishchenko N, ‘Do pytannia pro rozvytok demokratychnoho prava’ (2011) 51 Derzhava i pravo 3-11 (in Ukrainian).

11. Rabinovych S, ‘Konstytutsiini revoliutsii v Ukraini z perspektyvy “chystoho pravoznavstva” Hansa Kelzena’ (2016) 2 Yurydychnyi visnyk 184–90 (in Ukrainian).

12. Shambura D, ‘“Ofitsiine parvo” ta “neofitsiine parvo”: eksplikatsiia poniat u konteksti suchasnykh teorii pravorozuminnia [2019] 42 (2) Naukovyi visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Seriia Yurysprudentsiia 28–32 (in Ukrainian).

13. Smokovych M, ‘Pryntsyp pravovoi vyznachenosti v administratyvnomu sudochynstvi: okremi teoretychni zasady ta praktychne zastosuvannia’ (2020) 88 Aktualni problemy derzhavy i prava 116–27 (in Ukrainian).

14. Zaiets A, Buromenskyi M, ‘Shchodo lehitymnosti diiuchoi sohodni vlady v Ukraini’ (2014) 5 Biuleten Ministerstva yustytsii 21–30 (in Ukrainian).

15. Zharovska I, ‘Lehitymnist derzhavnoi vlady u demokratychnii derzhavi’ [2009] 3 (31) Universytetski naukovi zapysky 20–3 (in Ukrainian).

Theses

16. Koval, O, ‘Lehitymnist derzhavnoi vlady: spivvidnoshennia pravovykh i moralnykh aspektiv realizatsii’ (dys kand yuryd nayk, 2017) (in Ukrainian).