Ухвалюючи рішення щодо підтримання кандидатури України до вступу в Європейський Союз (ЄС), Європейська комісія звернула увагу на необхідність подальшого розвитку системи правосуддя та захисту фундаментальних прав людини законодавства України відповідно до правоположень ЄС у сфері юстиції, свободи та безпеки (Justice, Freedom and Security). Суттєва роль у цьому належить розвитку кримінального законодавства України зі спрямованістю останнього на захист фундаментальних прав і свобод та безпеки громадянина.

Поруч із цим у практиці апроксимації національного кримінального законодавства до права ЄС існує значна кількість проблем, які визвано певною новизною тематики, недостатністю досвіду та різницею правових культур.

Мета статті – на основі вивчення сучасної європейської літератури у галузі проблематики кримінальної політики розглянути основні методологічні проблеми піднесення національного кримінального законодавства України до aquis з урахуванням відповідності засобів національного кримінально-правового впливу консолідованому визначенню рівня злочинності та рівня віктимності у державі та положень супранаціонального права ЄС.

 Розглянуто базовий алгоритм відпрацювання апроксимації: аналіз чинного зако нодавства ЄС, практики Європейського суду справедливості, директив Європейської комісії, процедур притягнення до відповідальності за порушення чи недотримання законодавства ЄС, проєктів директив Європейської комісії з приводу кримінальної політики (матеріальний, процедурний, процесуальний, пенітенціарний і превентивний аспекти), чи пов’язаних із ними.

 Окрему увагу присвячено вивченню судової практики Європейського суду справедливості та відповідності кримінальної політики України концепту домінанти захисту прав та безпеки людини, а не держави, загальним принципам криміналізації та пеналізації Європейського кримінального законодавства. Законність і субсидіарність у контексті ultima ratio, доцільність і пропорційність є суттєвими, якщо не основними елементами процедури піднесення до aquis з урахуванням примату прав людини та прав потерпілих від злочину. Звідси рівність, юридична визначеність, пропорційність, передбачуваність, субсидіарність, законність як принципи кримінального права та соціально-правові підґрунтя кримінальної політики повинні розглядатися виключно у векторі примата прав людини та безпеки жертв кримінального правопорушення, компліментарності примусу та гідного поводження, компенсації, реституції та реабілітації, сатисфакції, гарантій неповторення спричинення шкоди жертвам кримінальних правопорушень з урахуванням суспільних інтересів і вимог чемної профілактики правопорушень, суспільної та державної безпеки.

Моделі апроксимації, засновані на приматі виключної ієрархічності aquis перед приписами національного законодавства, чи моделі використання гармонізації окремих договірних зобов’язань за кожним договором, рамковою угодою чи директивою, не завжди спрацьовують. За даними європейських дослідників, існує третій, безпековий підхід, за яким держава, задля тимчасового убезпечення особистої та державної безпеки, у змозі завдяки більш ретельному контролю з боку громадянського суспільства та себе самої, встановлювати більш жорсткі обмежувальні заходи, ніж передбачені європейським законодавством. Проте належний шлях вибирати Україні.

Bibliography

Authored books

1. Adán Nieto Martín, Global Criminal Law. Postnational Criminal Justice in the TwentyFirst Century (Palgrave Macmillan Cham 2022) (in English).

Journal articles

 2. Buisman S, ‘The Future of EU Substantive Criminal Law: towards a Uniform Set of Criminalisation Principles at the EU level’ (2022) 30 European journal of crime, criminal law and criminal justice 161–87 (in English).

3. Satzger H, ‘The Harmonisation of Criminal Sanctions in the European Union: A New Approach’ (2019) 2 Eucrim 115. DOI: https://doi.org/10.30709/eucrim-2019-007 (in English).

 4. Zoumpoulakis K, ‘Approximation of criminal sanctions in the European Union: A wild goose chase?’ (2022) 13 New Journal of European Criminal Law 333–45. https://doi. org/10.1177/20322844221119732 (in English).

5. Tuliakov V, ‘Aproksymatsiia u kryminalnomu zakonodavstvi’ (2009) 47 Aktualni problemy derzhavy i prava 7–11 (in Ukrainian).

Conference papers

6. Hurtovenko O, ‘Kryminalno-pravova balansolohiia: stysla kharakterystyka’ v Yevropeiskyi vybir Ukrainy, rozvytok nauky ta natsionalna bezpeka v realiiakh masshtabnoi viiskovoi ahresii ta hlobalnykh vyklykiv KhKhI stolittia: materialy Mizhnar.nauk.-prakt. konf., t 2 (Helvetyka 2022) 278 (in Ukrainian).

 7. Tuliakov V, ‘Aquis communautare ta kryminalno-pravovi rozvidky: shliakhy pidnesennia do idealu’ Ukrainska kryminalna yustytsiia v umovakh viiny: materialy VIII (XXI) Lvivskoho forumu kryminalnoi yustytsii (LvDUVS 2022) 237–42 (in Ukrainian).

8. Tuliakov V, ‘Subsydiarnist kryminalizatsii u yevropeiskomu pravi’ v Kryminalna yustytsiia v Ukraini: realii ta perspektyvy: materialy konferentsii (LDUVS 2022) 96–101 (in Ukrainian).