Загальновизнаним є твердження про те, що важливе демократичне надбання – право суспільства на доступ до офіційної інформації – не є абсолютним і підлягає обмеженням, які є необхідними для захисту інших охоронюваних законом прав та інтересів. Проте обмеження доступу до публічної інформації, яке застосовується з міркувань національної безпеки, потребує відповідального підходу в частині пошуку балансу між інтересами безпеки та правом на доступ до інформації, особливо у часи війни. Хоча законодавство України, яке визначало правила обмеження доступу до інформації, було розроблене в мирний час, закладені в ньому юридичні механізми доволі застосовні й у період збройного конфлікту. Так само уряд повинен керуватися законом при запровадженні обмежень, вирішувати питання пропорційності та необхідності в демократичному суспільстві у питаннях обмеження доступу до інформації. Дослідження має на меті проаналізувати міжнародні стандарти soft law з погляду пошуку відповідей на виклики, з якими стикається українська влада та суспільство у пошуку належного балансу між захистом національної безпеки та правом на інформацію, та означити, де це необхідно, потребу змін на рівні законодавства.