У науковій статті досліджуються особливості правового регулювання споживчих відносини на теренах Європейського Союзу (ЄС). Так, відповідні відносини є предметом регулювання його багатьох нормативно-правових актів, однак acquis communautaire не містить єдиного підходу щодо захисту прав та інтересів споживачів у певних сферах. Зазначене, зокрема, обумовлено тим, що сфера споживчих відносин не є однорідною і споживачі потребують різного ступеня захисту. Acquis communautaire при регулюванні споживчих відносин використовує поняття “споживач” та “пересічний споживач”, які є відмінними одне від одного, а відтак і призводять до різного правового регулювання. Водночас звертається увага, що вітчизняне законодавство, оперуючи поняттям “споживач”, не містить категорії “пересічний споживач”.

Мета статті полягає в аналізі acquis communautaire на предмет використання кате горії “пересічний споживач”, висвітленні правової природи цієї категорії та виробленні пропозиції щодо її належної імплементації у законодавство України.

Автором досліджується історія становлення стандарту пересічного споживача, який сформувався у судовій практиці ЄС. Так, вказується, що загалом пересічним споживачем слід вважати споживача, який досить добре поінформований і досить спостережливий та обачний, з урахуванням мовних, культурних і соціальних факторів. Крім того, аналізується процес нормативного закріплення “пересічний споживач” у Директиві про недобросовісні комерційні практики (2005/29/ЄС), оскільки саме цей акт вперше закріпив таку дефініцію. Водночас вказується, що з огляду на вимогу повної гармонізації цієї Директиви слід належно імплементувати стандарт пересічного споживача у вітчизняне законодавство.

Як підсумок, автор вказує, що відсутність об’єктивної можливості застосування практики Суду ЄС щодо стандарту пересічного споживача не дозволяє належно використовувати цю конструкцію без відповідних законодавчих змін. Відтак автором пропонується надати законодавче визначення категорії “пересічний споживач”, якеміститиме як напрацювання законодавчих актів ЄС, так і прецедентної практики Суду ЄС. При цьому наводяться приклади Великої Британії та Польщі як країн, законодавство яких містить дефініції пересічного споживача.

Bibliography

Edited books

1. Interinstitutional style guide (Publications Office of the European Union, 2022) <https:// data.europa.eu/doi/10.2830/215072> (accessed: 29.03.2023) (in English).

Journal articles

2. Waddington L, ‘Reflections on the Protection of “Vulnerable” Consumers Under EU Law’ (2013) 2 Maastricht Faculty of Law Working Paper. http://dx.doi.org/10.2139/ ssrn.2532904 (in English).

3. Klimas T, Vaiciukaite J, ‘The Law of Recitals in European Community Legislation’ (2008) 15 ILSA Journal of International & Comparative Law (in English).

4. Poncibò C, Incardona R, ‘The Average Consumer, the Unfair Commercial Practices Directive, and the Cognitive Revolution’ [2007] 30 (1) Journal of Consumer Policy Issue 21–38 (in English).

5. Szilágyi D, ‘Vulnerable Consumers and Financial Services in the European Union: The Position of the EU Court of Justice’ [2020] 5 (1) Public Goods & Governance 30–36. DOI: 10.21868/PGnG.2020.1.3 (in English).

6. Wilhelmsson T, ‘Harmonizing Unfair Commercial Practices Law: The Cultural and Social Dimensions’ (2006) 44.3 Osgoode Hall Law Journal 461–500 (in English).

Theses

7. Duivenvoorde B, ‘The consumer benchmarks in the Unfair Commercial Practices Directive’ (PhD thesis, Universiteit van Amsterdam 2014) (in English).