Стаття присвячена напрямам удосконалення правового регулювання дозвільних правовідносин у сфері містобудування з урахуванням впливу інформаційно-комунікаційних/цифрових технологій на дозвільну систему, правозастосовної практики та наукових досліджень щодо сутності дозвільних правовідносин.

Метою статті є відформатування наукових розробок сутності дозвільних правовідносин та пропозиції щодо оптимізації законодавчих правил дозвільних процедур через продовження модернізації господарського законодавства, узгодженості містобудівного та пам’яткоохоронного законодавства, розроблення Містобудівного кодексу України.

Аналіз сутності дозвільних відносин дав змогу не тільки підтвердити їхню організаційну складову, що обумовлюється управлінським процесом господарської діяльності, а й доповнити додатковими характеристиками, що проявляються у цифрових компетенціях, цифрових правах і специфіці електронної форми взаємо дії суб’єктів дозвільних відносин, що відбувається за допомогою цифрових ресурсів та закріплюється в електронних документах. Аргументовано, що дозвільні відносини не входять у предмет регулювання Закону України “Про адміністративні послуги”. Вони виникають, змінюються та припиняються у процесі організації господарської діяльності, залежать від волевиявлення суб’єкта господарювання і не припиняються у разі отримання документа дозвільного характеру, оскільки продовжують існувати завдяки індивідуально-правовим засобам-діянням до завершення суб’єктом господарювання певної дії, господарської операції або планової діяльності.

Дослідження дозвільних правовідносин у сфері містобудування в умовах цифровізації та лібералізації економіки дало змогу дійти висновків, що інтегрований екологічний дозвіл (на будівництво, пам’ятки, простір, природу та довкілля) дозволить зосередити в собі всі ті дозволи, які на сьогодні є малодієвими з огляду на розгалуженість органів та їхні дискреційні повноваження, а поряд зі спрощенням дозвільних процедур слід вести мову про превентивний контроль у формі комплексної процедури отримання дозволу на будівництво через Єдину державну електронну систему у сфері будівництва.

Обумовлена необхідність відформатування наукових досліджень сутності дозвільних правовідносин і впорядкування термінологічного арсеналу в законодавчих актах. Адже вплив інформаційно-комунікаційних/цифрових технологій на дозвільну систему надає дозвільним відносинам додаткових характеристик, що проявляються у цифрових компетенціях, додаткових цифрових правах і специфіці електронної форми взаємодії суб’єктів дозвільних відносин. Аргументовано, що дозвільні правовідносини опосередковані взаємодією суб’єктів через єдину електронну платформу, що відбувається за допомогою цифрових ресурсів, закріплюється в електронних документах, є гарантією непорушності процедур видачі, анулювання (скасування, зупинення та продовження строку дії) дозвільних документів з боку дозвільних органів.

Bibliography

Authored books

1. Apanasenko K, Dozvilni pravovidnosyny u sferi hospodariuvannia: problemy teorii i praktyky (Instytut ekonomiko-pravovykh doslidzhen imeni V K, Mamutova Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy 2020) (in Ukrainian).

2. Dzhafarova O, Dozvilna diialnist orhaniv publichnoi administratsii v Ukraini: pytannia teorii ta praktyky (Dysa plius 2015) (in Ukrainian).

3. Stukalenko O, Administratyvno-pravove zabezpechennia budivelnoi haluzi (Tsentr uchbovoi literatury 2016) (in Ukrainian).

4. Vikhrov O, Orhanizatsiino-hospodarski pravovidnosyny (Slovo 2008) (in Ukrainian).

Thesis abstracts

5. Siverin V, ‘Administratyvno-pravovi zasady nadannia dozvilnykh posluh sub’iektamy publichnoi administratsii’ (dys kand yuryd nauk, 2010) (in Ukrainian).