Розглянуто проблематику визначення агресії у доктрині міжнародного права 1940-х років і актах, що визначали підсумки Другої світової війни – документах Ялтинської, Лондонської, Потсдамської конференцій 1945 р., Нюрнберзького і Токійського трибуналів, ООН та її органів тощо. Аргументовано, що в період Другої світової війни та післявоєнного врегулювання у доктрині міжнародного права не було створене нове узагальнене теоретичне визначення агресії, прийнятне для всіх чи більшості держав світу. Водночас слід говорити про мозаїку окремих новел теоретичного й нормативного характеру, що свідчать про суттєвий розвиток у осмисленні агресії. Основні новели в цій проблематиці стосувалися: обґрунтування сутності агресії як злочину, визначення суб’єкта скоєння агресії та кримінальної відповідальності за неї, а також розмежування її різних форм. Кожна з новел докладно аналізується.

Автор доходить висновку, що наполегливе проголошення у вироках Нюрнберзького і Токійського трибуналів та самій формулі “злочини проти миру” утопічного протиставлення зумовленої внутрішніми причинами агресії держави і справедливого світового співтовариства з незмінними кордонами та щирим прагненням до миру відобразило хиткий компроміс держав-союзниць на час завершення Другої світової війни. Висловлені під час Нюрнберзького і Токійського трибуналів незгодні та опозиційні ідеї щодо несправедливого територіально-політичного статус-кво, неприродності імперіалізму, важливого значення економічної та інформаційної агресії відображали нові світоглядні орієнтири післявоєнної епохи, що суттєво вплинули на розвиток ідеї справедливого і несправедливого – а не абстрактного – миру, розвиток міжнародного судочинства, деколонізацію, поширення міжнародної правосуб’єктності на національно-визвольні рухи та інші процеси – й рівною мірою заклали основи для нового періоду в розвитку розуміння агресії у міжнародному праві.

Bibliography

Authored books

1. Brownlie I, International Law and the Use of Force by States (Clarendon Press 2002).

2. Grzebyk P, Criminal Responsibility for the Crime of Aggression (Routledge 2013).

3. Jørgensen N H B, The Responsibility of States for International Crimes (Oxford University Press 2000).

4. Lauterpacht H, Punishment of War Crimes. Memorandum 1942 (Committee on Crimes Against International Public Order) 2–3 <http://diginole.lib.fsu.edu/islandora/object/ fsu%3A547450> (accessed 01.12.2024).

5. Marrus M R, The Nuremberg War Crimes Trial 1945–46: A Documentary History (Bedford Books 1997).

6. Sayapin S, The Crime of Aggression in International Criminal Law: Historical Development, Comparative Analysis, and Present State (Asser Press 2014).

7. Sellars K, “Crimes against peace” and international law (Cambridge University Press 2024).

Edited books

8. Cryer R, ‘The Tokyo International Military Tribunal and Crimes Against Peace (Aggression): Is There Anything to Learn?’ in L N Sadat (еd), Seeking Accountability for the Unlawful Use of Force (Cambridge University Press 2018) 90–96.

9. Jackson R H, ‘Opening Address for the United States’ in Nazi Conspiracy and Aggression (United States Government Printing Office 1946) Vol. I. 166.

10. McDougall C, ‘The Crimes against Peace Precedent’, in C Kress, S Barriga (еd), The Crime of Aggression: A Commentary (Cambridge University Press 2017) Vol. I. 52–53.

11. Principles of International Law Recognized in the Charter of the Nürnberg Tribunal and in the Judgment of the Tribunal (S Barriga, C Kress (еd), Cambridge University Press 2012) 146–149.

12. Schabas W A, ‘Nuremberg and Aggressive War’, in L N Sadat (еd), Seeking Accountability for the Unlawful Use of Force (Cambridge University Press 2018) 61.

Journal articles

13. Kelsen H, ‘Collective and Individual Responsibility in International Law with Particular Regard to the Punishment of War Criminals’ [1943] 31 California Law Review 531.