У статті аналізується одна із нових і найскладніших категорій Закону України “Про адміністративну процедуру”: інших суб’єктів, що виконують функції публічної адміністрації як одного з видів адміністративних органів.

Метою статті є з’ясування причин і цілей надання владних повноважень іншим суб’єктам поза органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, а також окреслення кола потенційних суб’єктів, що виконують або ж можуть виконувати функції публічної адміністрації.

Висвітлено загальноєвропейські стандарти та доктринальні підходи провідних дослідників адміністративно-організаційного та адміністративно-процедурного права із різних частин Європейського континенту щодо цілей надання владних повноважень різноманітним суб’єктам поза виконавчою владою. Зазначено, що будь-який перелік інших суб’єктів, які виконують функції публічної адміністрації, не претендує на вичерпність і може слугувати лише орієнтиром, з огляду на постійні законодавчі зміни у системі, функціях та компетенції різноманітних суб’єктів, наділених владними повноваженнями.

На думку автора, віднесення до інших суб’єктів, що виконують функції публічної адміністрації, повинно ґрунтуватись на юридичному аналізі матеріальних норм спеціальних законодавчих актів, якими надаються ті чи інші владні повноваження певним суб’єктам права. При цьому надання таких повноважень повинно мати виключно законодавчу основу, договірне ж надання первинно має бути передбаченим у нормі закону.

Автор також доходить висновку, що рішення органу законодавчої влади уповноважити певний суб’єкт (передусім із приватно-правового сектору) виконувати функції публічної адміністрації має бути належно обґрунтоване, зокрема, досягненням вищого рівня неупередженості, професіоналізму та ефективності при прийнятті відповідних адміністративних актів. Після такого уповноваження на кожен такий суб’єкт поширюватимуться принципи та норми Закону України “Про адміністративну процедуру”, а його діяльність, пов’язана із прийняттям адміністративних актів, підлягатиме інспектуванню з боку уповноважених адміністративних органів та контролю адміністративних судів.

Bibliography

Authored books

1. Kmieciak Z, Zarys teorii postępowania adminisracyjnego (Wolters Kluwer 2014).

2. Osborne D, Gaebler T, Reinventing government: How the Entrepreneurial Spirit is Transforming the Public Sector (Penguin Publishing Group 1993).

Edited and translated books

3. Djerdja D, ‘Administrative Law in Croatia’ Administrative Law in the Balkans: Case Studies of Comparative Administrative Law in Albania, Bulgaria, Croatia, Serbia and Slovenia (Roberto Scarciglia ed, Cedam 2012) 77.

4. Kodeks postępowania administracyjnego. Komentarz (H Knysiak-Sudyki red nauk, 2 Wydanie, Wolters Kluwer 2019).

5. Methasani C E, ‘Administrative Law in Albania’, Administrative Law in the Balkans Case Studies of Comparative Administrative Law in Albania, Bulgaria, Croatia, Serbia and Slovenia (Roberto Scarciglia ed, Cedam 2012) 30.

6. Naukovo-praktychnyi komentar do Zakonu Ukrayiny “Pro administratyvnu protseduru” (V P Tymoshchuk red, EU4PAR 2023).

7. Shmidt-Assman E, Zahalne administratyvne pravo yak ideya vrehuliuvannia: osnovni zasady systematyky administratyvnoho prava (per, K.I.S. 2009).

Conference paper

8. Shkolyk A, ‘Administratyvnyi orhan yak nova kliuchova katehoriia zakonodavstva Ukrainy’, Problemy derzhavotvorennia i zakhystu prav liudyny v Ukraini: materialy KhXKh zvitnoi naukovo-praktychnoi konferentsii (Lviv 2024) 538–541.