Рішення Суду справедливості Європейського Союзу (ЄС) у справі Yvonne van Duyn v. Home Office можна вважати своєрідним феноменом судового правозастосування в Україні – так, Єдиний державний реєстр судових рішень (ЄДРСР) налічує понад 100 тис. рішень національних судів з посиланням на цю справу, до того ж найбільш ранні рішення у ЄДРСР датуються 2007 р., а пік масового цитування (понад 30 тис. щороку) припав на 2009–2011 рр., тобто задовго до підписання та ратифікації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Доволі прикметно, що позиція Суду справедливості ЄС щодо принципу юридичної визначеності, з посиланням на справу Yvonne van Duyn v. Home Office, національними судами була “долучена” до ланцюжка “принцип верховенства права – з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ)”, попри те, що вона не мала жодного стосунку до практики ЄСПЛ; відтак ця позиція стала сполучною ланкою між принципом верховенства права, яким національний суд керується “з урахуванням практики ЄСПЛ”, та висновком суду, що “зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою”.

Справа Yvonne Van Duyn v. Home Office є лише окремим, проте доволі показовим прикладом запиту на “гарні цитати”, інакше кажучи, загальної тенденції суддів для “підсилення” обґрунтованості судових рішень посилатися на “високе”, на авторитет. Очевидно, що таким авторитетом передусім є практика ЄСПЛ. Ту обставину, що рішення Суду справедливості ЄС, на відміну від практики ЄСПЛ, у той період не були джерелами права в Україні, судді не усвідомлювали або ігнорували.

Рішення Суду справедливості ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office стосується тлумачення одного з аспектів юридичної визначеності щодо застосування директив Ради ЄС (як джерел права ЄС) та їх прямої дії на громадян держав – членів ЄС – питань, які в українських судах у принципі не могли виникнути; водночас воно застосовується українськими судами для трактування “юридичної визначеності як основи правовідносин, що виникають в процесі реалізації певного права”, найчастіше – на отримання надбавки до пенсії або іншої соціальної виплати. Аналіз цитати з рішення Суду справедливості ЄС, яка стала “вірусною”, дає змогу виснувати, що запит на “гарні цитати” не корелюється з потребою опрацювати джерела цитування: щонайменше дві фрази із “вірусної” цитати (щодо відсутності механізму реалізації права та щодо застосування державою зобов’язань, які “містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії”) мали б викликати питання у будь-якого юриста, а масштаб цитування (понад 100 тис.) свідчить про поширеність явища, яке можна охарактеризувати як нездатність чи небажання вникати в суть.

Ураховуючи, що українським суддям з часом доведеться застосовувати не лише рішення Суду справедливості ЄС, а й практику міжнародних кримінальних судів і трибуналів, наприклад, при розгляді справ щодо воєнних злочинів, важливо їх застосовувати релевантно та доречно. У цьому аспекті ключовою є роль Верховного Суду – оскільки запит на “гарні цитати” існує, він у той чи інший спосіб буде задоволений. Відтак суд касаційної інстанції має їх не відтворювати у своїх рішеннях, тим самим поширюючи як зразок для наслідування, а критично осмислювати, виконуючи завдання забезпечення єдності судової практики через формування доречних висновків про обрання та застосування норм права до спірних правовідносин.

Bibliography

Authored books

1. Komarova T, Sud Yevropeiskoho Soiuzu: rozvytok sudovoi systemy ta praktyky tlumachennia prava YeS (Pravo 2018).

Edited books

2. Pravo Yevropeiskoho Soiuzu: pidruchnyk (Petrov R A (red), Pravo 2019).

Journal articles

3. Badanova I, ‘EU Law in Non-EU Countries: Reflections on Ukrainian Supreme Court’s Jurisprudence on Energy Matters’ (2023) 9–10 Naukovi zapysky NaUKMA. Yurydychni nauky 12–7. https://doi.org/10.18523/2617-2607.2022.9-10.12-17.

4. Andriichuk O, ‘Protsedura preiudytsiinoho zapytu za st. 234 dohovoru pro YeS yak kvintesentsiia prava Yevropeiskoi Unii’ (2005) 8 Yurydychnyi zhurnal 21–6.

 5. Kostruba A, ‘Preiudytsialnyi zapyt yak instytut pokhidnoi yurysdyktsii u protsesualnomu pravi Frantsii: pytannia natsionalnoi retseptsii’ (2018) 3 Pravo Ukrainy 144–58.

 6. Moskal R, ‘Vymohy verkhovenstva prava stosovno dostupu do pravosuddia’ [2020] 115 (2) Naukovyi visnyk Natsionalnoi akademii vnutrishnikh sprav 36–49.

7. Popov O, ‘Preiudytsiinyi zapyt yak instrument zabezpechennia yednosti sudovoi praktyky: sutnist i mekhanizmy vprovadzhennia u tsyvilne sudochynstvo’ (2017) 136 Problemy zakonnosti 72–81.

8. Pylypenko P, Rym O, ‘Pro svobodu peremishchennia pratsivnykiv krainamy Yevropeiskoho Soiuzu’ (2018) 67 Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia yurydychna 189–98.

Conference papers

 9. Fuley T, ‘Pomylka derzhavnoho orhanu chy vidsutnist mekhanizmu: zastosuvannia praktyky YeSPL u spravi pro odyn vidsotok’ v Zakarpatski pravovi chytannia. Materialy ХI Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii (O Rohach, Ya Lazur, M Savchyn (zah. red.). Uzhhorodskyi natsionalnyi universytet. RIK-U, 2019) 365-374.

Websites

10. Liudy profesii: suddia Arkadii Bushchenko <https://www.youtube.com/watch?v= xxKAMHymlOY> (accessed: 05.12.2023). 9:33-10:33.

11. Suddi VS rozpovily pro znachennia i zastosuvannia praktyky Sudu Yevropeiskoho Soiuzu v natsionalnii praktytsi z pytan mizhnarodnoho zakhystu sudamy Ukrainy (Sudova vlada Ukrainy, 13.10.2023) <https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1492553> (accessed: 05.12.2023).

12. Vzaiemodiia Sudu YeS i natsionalnykh sudiv: preiudytsiini provadzhennia. Lektor Oleksandr Vodiannikov <https://youtu.be/NmgCJTwddBA?si=omyjpMueKP0GObpU> (accessed: 05.12.2023).