Стаття присвячена виявленню проблем доказування у справах щодо застосування Закону України “Про санкції”.

Метою статті є вироблення обґрунтованих пропозицій щодо змін і доповнень до чинного законодавства у сфері застосування санкцій.

Для уникнення на практиці питань і проблем з доказуванням підстав накладення санкцій на осіб, які вчинили окремі кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України чи у сфері терористичної діяльності, запропоновано внести зміни до статей 3 і 51 Закону України “Про санкції”, доповнивши їх такою підставою застосування санкцій, як “наявність щодо суб’єкта обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 1111, 1112, 258–2585 та, за умови вчинення дій на користь Російської Федерації, – статтями 1102, 111 Кримінального кодексу України”. У разі сприйняття такої пропозиції значно простіше буде доводити підстави для застосування санкцій. До того ж, наявність обґрунтованої підозри завжди підтверджується матеріалами, які є більш ніж достатніми для доведення підстав накладення санкцій.

З метою уникнення проблем із визначенням суб’єкта застосування санкцій відповідно до Закону України “Про санкції”, а також, зважаючи на запропоновані зміни щодо розширення підстав застосування санкцій, наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні конкретних кримінальних правопорушень, суб’єктами окремих з яких можуть бути лише громадяни України, доведено необхідність доповнення ч. 2 ст. 3 Закону України “Про санкції” вказівкою ще й на громадян України як суб’єктів застосування санкцій.

Зважаючи на об’єктивну необхідність вирішення на законодавчому та правозастосовному рівні питання про надання доказів представниками СБУ до суду, який розглядає справи про накладення чи скасування санкцій, з метою уникнення розкриття відомостей, які є доказами в інших провадженнях, якщо їх розголошення може бути використане обвинуваченим у таких провадженнях на свою користь, запропоновано доповнити ч. 1 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України п. 31 такого змісту: “об’єктивної неможливості отримання доказів, які одночасно є доказами у кримінальному провадженні, в якому особі повідомлено про підозру, якщо такі докази є відомостями, що становлять державну таємницю або службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни – до зняття з таких відомостей грифу обмеження доступу та ознайомлення з ними усіх учасників процесу в іншій справі”.