Створення міжнародних судових інституцій, зокрема Європейського суду з прав людини, з наділенням його рішень загальнообов’язковим характером щодо національних правових систем, удосконалення національними судами методологічного інструментарію дослідження та розв’язання судових справ, а також інституційні та процесуальні реформи судових систем країн світу зумовили певні зміни в якості здійснення правосуддя в умовах сьогодення. Як результат, характер дослідження обставин правової реальності, а також глибина аналізу нормативних положень судами у процесі вирішення окремих справ доволі часто сприяють формуванню за результатами розгляду справ положень, що за змістом і значенням не поступаються нормам права, створюваним органами законодавчої та виконавчої гілок влади. Такий стан речей усе більше спонукає до наукового розв’язання проблеми судової правотворчості та судової нормотворчості й надання обґрунтованої відповіді на питання юридичної можливості судів України створювати норми права. Лексико-семантичний аналіз зазначених лексичних конструкцій є першим кроком на шляху досягнення окресленої мети.

Мета статті полягає у визначенні шляхом лексико-семантичного аналізу відповідної термінології концептуальної можливості вживання лексичних конструкцій “судова правотворчість” і “судова нормотворчість” щодо діяльності суду в аспекті припущення, що її результати у формі сформованих і зафіксованих судом правових положень можуть набувати ознак регулятивних нормативно-правових приписів.

Автором визначаються методологічні особливості дослідження термінологічних конструкцій “судова правотворчість” і “судова нормотворчість”, аналізуються особливості сучасного вживання терміна “суд”. Здійснюється умовне групування наукових положень стосовно визначення сутності “правотворчості” і “нормотворчості” у межах дивергентного та конвергентного підходів з подальшим аналізом відповідних позицій вчених-правників. Аналізуються положення Закону України “Про правотворчу діяльність”, що набирає чинності, в аспекті формалізації категорії “правотворчість”. Науковий аналіз супроводжується зверненням автора до нормативно-правових положень вітчизняного законодавства, практики Європейського суду з прав людини, а також результатів наукових юридичних досліджень.

Установлюється, що змістова неусталеність на доктринальному рівні категорій “правотворчість” (“правотворення”) і “нормотворчість” (“нормотворення”), а також більш широка змістовно історична інтерпретація відповідних процесів загалом визначають концептуальну допустимість вживання на рівні юридичної науки усього діапазону понятійно-категоріальних конструкцій, зокрема “судова правотворчість”, “судове правотворення”, “судова нормотворчість” і “судове нормотворення”. Водночас з точки зору сьогоденної ситу-ації, яка характеризується формалізацією положеннями законодавства категорії “правотворчість”, що також непрямо формалізує пов’язану з нею категорію “правотворення”, більш оптимальним для позначення відповідної діяльності суду вбачається вживання термінологічних конструкцій “судова нормотворчість” і “судове нормотворення”.

Bibliography

Authored books

1. Holovatyi S, Verkhovenstvo prava: u 3 knyhakh. Knyha tretia: Verkhovenstvo prava: ukrainskyi dosvid (Feniks 2006).

2. Rabinovych P, Osnovy zahalnoi teorii prava ta derzhavy: posibnyk dlia studentiv spetsialnosti ‘Pravoznavstvo’ (vyd. 2-e, 1994).

3. Ryndiuk V, Normotvorcha diialnist: navchalno-metodychnyi posibnyk dlia samostiinoho vyvchennia dystsypliny (KNEU 2009).

4. Yasynok D, Sudova pravotvorchist ta yii mezhi v tsyvilnomu sudochynstvi Ukrainy (Alerta 2024).

Edited and translated books

 5. Koziubra M (ed), Zahalna teoriia prava: pidruchnyk (Vaite 2015).

6. Marochkin I (ed), Orhanizatsiia sudovykh ta pravookhoronnykh orhaniv: pidruchnyk (Pravo 2013). 7. Pohrebniak S ta inshi, Porivnialne pravoznavstvo: pidruchnyk (O Petryshyn ed, Pravo 2012).

8. Tsvik M, Petryshyn O (ed), Zahalna teoriia derzhavy i prava: pidruchnyk dlia studentiv yurydychnykh vyshchykh navchalnykh zakladiv (Pravo 2009).

Journal articles

9. Baran A, ‘Normotvorennia i pravotvorennia: spivvidnoshennia poniat ta teoretychne obgruntuvannia’ [2021] 4(32) Visnyk Natsionalnoho universytetu “Lvivska politekhnika”. Seriia: Yurydychni nauky 175–182.

10. Baranenko D, ‘Poniattia ta sutnist normotvorchoi diialnosti tsentralnykh orhaniv vykonavchoi vlady’ [2020] 6 Yurydychnyi visnyk 68–75.

11. Cherniakovych Ye, ‘Poniattia y zavdannia normotvorchoi diialnosti Ministerstva vnutrishnikh sprav Ukrainy’ [2021] 1 Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo 158–162.12. Didyk N, Besaha I, ‘Osoblyvosti normotvorchoho provadzhennia u publichnii sferi’ [2018] 2 Sotsialno-pravovi studii 25–31.

13. Filyk N, Kalistratov O, ‘Osoblyvosti pravotvorennia v diialnosti sudovykh orhaniv’ [2012] 4(25) Yurydychnyi visnyk 40–44.

14. Husarov S, ‘Poniattia ta sutnist pravotvorchosti v Ukraini’ [2015] 2 Pravova systema: teoriia i praktyka 55–59.

15. Kalenchuk A, ‘Normotvorchist yak sfera mozhlyvoho zavdannia derzhavoiu tsyvilno-pravovoi shkody’ [2015] 13(2) Naukovyi visnyi Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Seriia: Yurysprudentsiia 50–52.

16. Kroitor V, ‘Pretsedentnyi kharakter rishen Yevropeiskoho sudu z prav liudyny v suchasnomu tsyvilnomu protsesualnomu pravi’ [2023] 4 Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal 192– 198 <http://www.lsej.org.ua/4_2023/46.pdf> (accessed: 16.03.2024).

17. Lepekh Yu, ‘Pytannia pro spivvidnoshennia poniat “pravotvorchist” ta “normotvorchist” [2015] 855 Visnyk Natsionalnoho universytetu “Lvivska politekhnika”. Seriia: Yurydychni nauky 225–231.

18. Mahrelo M, ‘Avtonomna kontseptsiia poniattia ‘sud’ yak osnova instytutu spravedlyvoho sudu’ [2013] 2(27) Visnyk Akademii advokatury Ukrainy 70–77.

19. Mytrofanov I, ‘Katehorii yurydychnoi nauky’ [2022] 11 Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal 53–56 <http://www.lsej.org.ua/11_2022/8.pdf> (accessed: 16.03.2024) .

20. Novikov V, ‘Shchodo rozmezhuvannia poniat ‘normotvorchist’ i ‘pravotvorchist’ [2021] 2 Akademichni vizii 36–40.

21. Petrova I, ‘Normotvorchyi protses i stadii normotvorchosti v diialnosti Derzhavnoi fiskalnoi sluzhby Ukrainy’ [2017] 865 Visnyk Natsionalnoho universytetu “Lvivska politekhnika” Seriia: Yurydychni nauky 308–315.

22. Petryshyna M, ‘Napriam udoskonalennia normotvorchosti v orhanakh mistsevoho samovriaduvannia v Ukraini’ [2012] 2(2) Yevropeiski perspektyvy 71–76.

23. Pohorielova Z, ‘Normotvorcha diialnist Prezydenta Ukrainy yak pravova forma realizatsii normotvorchykh povnovazhen’ [2022] 73(1) Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia Pravo 24–30.

24. Pohorielova Z, ‘Pryntsypy normotvorchoi diialnosti orhaniv derzhavnoi vlady’ [2021] 7 Naukovi zapysky NaUKMA: Yurydychni nauky 52–60.

25. Ryndiuk V, ‘Pravotvorchist yak vyd yurydychnoi diialnosti: prakseolohichnyi aspekt’ [2019] 4 Visnyk NTUU “KPI”. Politolohiia. Sotsiolohiia. Pravo 137–142.

26. Serdiuk I, Metodolohichnyi analiz interpretatsii poniattia “pravotvorchist” [2017] 2 Naukovyi visnyi DDUVS 69–78.

27. Shpak Yu, ‘Metodolohichni pidkhody do vyznachennia poniattia normotvorchosti orhaniv mistsevoho samovriaduvannia’ [2013] 1 Naukovyi visnyk Lvivskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav 145–152.

28. Starko V, ‘Katehoryzatsiia katehoryzatsii’ [2009] 9 Problemy zistavnoi semantyky 57–61.

29. Stasiuk T, ‘Katehoryzatsiia yak osnova movnoi reprezentatsii znannia’ [2016] 272(260) Naukovi pratsi Chornomorskoho derzhavnoho universytetu imeni Petra Mohyly kompleksu “Kyievo-Mohylianska akademiia”. Seriia: Filolohiia. Movoznavstvo 91–94.

30. Stefanchuk R, ‘Pro zasady pravovoho rehuliuvannia pravotvorchoi diialnosti v Ukraini’ [2021] 12 Pravo Ukrainy 11–22.

31. Tepliuk M, ‘Pravotvorchist yak diialnist, poviazana z pravom’ [2013] 12 Biuleten Ministerstva yustytsii Ukrainy 90–97.

32. Tsuvina T. ‘Sud, vstanovlenyi zakonom’ yak element prava na spravedlyvyi sudovyi rozghliad u tsyvilnomu sudochynstvi’ [2019] 2 Chasopys Kyivskoho universytetu prava 137–141.

33. Yatsyniuk V, ‘Arkhetypovyi konflikt normotvorennia orhaniv publichnoho upravlinnia’ [2021] 1(26) Publichne uriaduvannia 280–292.

34. Zamorska L, ‘Katehoriia “struktura normy prava” yak osnova yoho normatyvnosti’ [2010] 50 Derzhava i pravo 19–25.

 35. Zhelezniak N, ‘Normotvorcha diialnist yak forma realizatsii derzhavnoi polityky: teoretychni ta praktychni problemy’ [2004] 26 Naukovi zapysky NaUKMA: Yurydychni nauky 29–37.

Conference papers

 36. Kurinnyi Ye, ‘Pravovi potreby ta protsesy pravoutvorennia i pravorealizatsii v Ukraini’, Aktualni problemy derzhavotvorennia, pravotvorennia ta pravozastosuvannia (Dnipro 2017).

37. Serdiuk I, ‘Terminolohichna nevyznachenist katehorii, shcho vidobrazhaie diialnist upovnovazhenykh subiektiv prava zi stvorennia, zminy chy skasuvannia pravovykh norm’, Aktualni problemy derzhavotvorennia, pravotvorennia ta pravozastosuvannia (Dnipro 2017).