Автори статті аналізують недостатньо осмислений в українському правознавстві аспект доктрини і принципу the Rule of Law – його джерела. Їх розуміння, як і тлумачення концепту правовладдя в цілому, у правничому середовищі залишається не менш плюралістичним і сутнісно спірним. В основу дослідницької версії у статті взято розуміння та тлумачення вищезазначених джерел Т. Бінгемом, оскільки саме його концепція стала визначальною для вироблення консенсусного розуміння ключових складових правовладдя Венеційською Комісією.

Метою статті є осмислення та стислий виклад джерел the Rule of Law згідно з концепцією Т. Бінгема.

Основні результати дослідження найбільш стисло і тим не менше повно викладено у його висновках. Концепція the Rule of Law (правовладдя) Т. Бінгема, за визнанням найавторитетніших представників експертного середовища, наразі найадекватніше з-поміж усіх інших відповідних феноменів репрезентує доктрину і принцип верховенства права. Це стало можливим тому, що вона не тільки неупереджено, дохідливо й системно розкриває їх складники, а й ключові джерела, дає змогу збагнути їх не як застиглі, раз і назавжди привнесені кимось іззовні цінності, а навпаки, демонструє людиновимірний характер, контекстуальність цих джерел, що увібрали в себе динаміку та діалектику всіх історичних епох, крізь які цим явищам права випало пройти.

Т. Бінгем довів, що кожне із ключових джерел правовладдя на час своєї появи було вершиною айсберга правовладдя та спиралося світоглядно й методологічно на увесь його попередній потенціал. До найістотніших з них Т. Бінгем відніс Велику хартію вольностей, habeas corpus, Петицію про право 1628 р., Білль про права 1689 р., Акт про спадкування престолу 1701 р., Конституцію США 1787 р. та американський Білль про права 1791 р., Французьку декларацію прав людини і громадянина 1789 р., Загальну декларацію прав людини ООН 1948 р. та ряд інших. Кожне з цих джерел на час його появи було вершиною айсберга правовладдя, а усі, разом узяті, репрезентують їх систему та переконують, що в основі сучасної міжнародної концепції правовладдя лежить його атлантична, передусім британська, традиція. Система джерел правовладдя, за Т. Бінгемом, переконує, що його неможливо запровадити директивно, тому що воно є ядром правової культури відповідного суспільства. На переконання авторів статті, положення про ключові джерела правовладдя є водночас найбільшою родзинкою та інновацією концепції the Rule of Law Т. Бінгема.

Bibliography

Authored books

1. Abi-Saab R, Droit humanitaire et conflits internes, origines et évolution dela réglementation Internationale (Henry Dunant Institute, Editions Pedone 1986).

 2. Dicey A V, Lectures Introductory to the Study of the Law of the Constitution (Macmillan 1885).

3. Harrington J, The Commonwealth of Oceania (Cambridge University Press 1992).

4. Holdsworth W S, History of English Law Vol VI (Methuen & CO. LTD 1924).

 5. Kahn P, The Cultural Study of Law: Reconstructing Legal Scholarship (1999).

6. Labunski R, James Madison and the Struggle for the Bill of Rights (Pivotal Moments in American History) 1st Ed (Oxford University Press 2006).

7. Koziubra M I, Praktychna filosofiia prava (Dukh i Litera 2024).

Edited and translated books

8. Luard Evan, ‘Civil Conflicts in Modem International Relations’ in Evan Luard (ed), The International Regulation of Civil Wars (Thames&Hudson 1972).

9. Shklar J, ‘Political Theory and the Rule of Law’, in A C Hutchinson, P Monahan (eds), The Rule of Law: Ideal or Ideology (Carswell 1987).

10. The Debate on the Constitution: Federalist and Antifederalist Speeches, Articles, and Letters During the Struggle over Ratification: Part One, September 1787 – February 1788 (Bailyn Bernard ed, Library of America 1993).

11. Allan T R S, Konstytutsiina spravedlyvist. Liberalna teoriia verkhovenstva prava (per. z anhl, Vyd. dim “Kyievo-Mohylianska akademiia” 2008).

12. Binhem T, Pravovladdia (S Holovatyi zah red, perekl z anhl, USAID 2024).

13. Hauder P, Verkhovenstvo prava v realnomu sviti (per z anhl, Pravo 2018).

14. Holovatyi S, ‘Shchob krashche rozumitysia na pravovladdi’ Peredmova do ukrainskoho vydannia, Binhem T, Pravovladdia (S Holovatyi zah. red, perekl z anhl, USAID 2024) XXIII.

16. Nort D, Vollis Dzh, Vaingest B, Nasylstvo ta suspilni poriadky. Osnovni chynnyky, yaki vplynuly na khid istorii (per z anhl, Nash format 2017).

17. Patsurkivskyy P P, ‘Evoliutsiia pryrody mizhnarodnoho humanitarnoho prava’ V kn. P P Patsurkivskyy, Mii pohliad na pravo. Zbirnyk naukovykh prats (Iurinkom Pres 2024) 250. 17. Patsurkivskyy P P, ‘Rezon derzhavy’ v kn. P P Patsurkivskyy, Mii pohliad na pravo. Zbirnyk naukovykh prats (Iurinkom Pres 2024) 260–262.

18. Tamanaha B, Verkhovenstvo prava: istoriia, polityka, teoriia (per z anhl, Vydavnychyi dim “Kyievo-Mohylianska akademiia” 2007).

Journal articles

19. Doswald-Beck L, Vite S, ‘International Humanitarian Law and Human Rights Law’ (1993) 293 International Review of the Red Cross 94–119.

 20. Stevens Robert, ‘The Act of Settlement and the Questionable History of Judicial Independence’ [2001] 1(2) Oxford University Commonwealth Law Journal 259.

21. Tabari Keyvan, ‘The Rule of Law and the Politics of Reform in Post-Revolutionary Iran’ [2003] 18(1) International Sociology 96–113.

22. Waldron J, ‘Is the Rule of Law an Essentially Contested Concept (in Florida)’ [2002] 21 Law & Philosophy.