Концепція захисту персональних даних бере свій початок у праві на конфіденційність, і ці дві концепції відіграють фундаментальну роль у захисті та сприянні базовим цінностям і правам людини, а також праві користуватися іншими правами та свободами.

 У Франції продовженням Закону “Informatique et Libertés” (про обробку даних, файли та свободи) від 1978 р. став GDPR (Загальний регламент захисту даних). Це довідковий текст щодо захисту персональних даних у Європейському Союзі, який набрав чинності 25 травня 2018 р. Він замінив директиву про захист персональних даних, яка була прийнята в 1995 р.

Сама Конституція Французької Республіки 1958 р. не передбачає зазначених прав людини. Тобто орган конституційної юрисдикції – Конституційна рада – у своїх рішеннях розкриває сутність права на повагу до приватного життя і захисту персональних даних та їхнього сприйняття, що, до речі, відрізняється від розуміння цих же прав у інших країнах Європейського Союзу.

У Французькій Республіці право на конфіденційність та право на захист персональних даних (що випливає з першого) можуть зазнавати обмежень, проте суд повинен перевірити наявність балансу між загальним інтересом та індивідуальними правами. Відповідно збір чи передача персональних даних повинні бути виправдані причиною загального інтересу та здійснюватися в адекватний та пропорційний спосіб.